Мія переступила поріг великого корпусу для дівчат — тут усе було нове й яскраве: високі вікна, різнокольорові ліжка, ідеально прибрані шафи та запах свіжої постільної білизни. В повітрі витає гул сміху та голосів — тут вже проживають інші дівчата.
— Привіт! Ти новенька? — підійшла до Мії дівчина з довгим темним волоссям і веселими очима. — Я Аліна, а це моя подруга Ліна.
— Я… Мія, — тихо відповіла вона, трохи соромлячись.
— Не хвилюйся! — сміючись, сказала Ліна. — Тут усі дружні, і ти швидко вливешся в компанію.
Мія посміхнулася, відчуваючи, що напруження трохи спало. Дівчата показали їй кімнату, допомогли розпакувати речі і вже планували, як провести вечір біля табірного костру.
В цей момент Мія помітила з вікна знайомого хлопця, який ходив між корпусами, уважно спостерігаючи за табірними справами. Вона не знала, хто він, але відчувала легкий подив: він здався їй надто спокійним і… загадковим.
— Хто це? — поцікавилася вона у Аліни.
— Не знаю, — відповіла Ліна, хитро усміхаючись. — Новий вихователь? Мабуть, скоро дізнаєшся.
Мія тихо посміхнулася: ще один тиждень пригод і несподіванок тільки починався…
Відредаговано: 23.02.2026