«літні грози і полуничні сни»

Розділ 3

Серпень. Чемодани. Сльози. Обійми.

— Ти повернешся? — запитала вона.

Він мовчки витягнув аркуш паперу з книжки. Там було написано:
"Ти — моє літо. Але я приїду навіть узимку, аби побачити твої очі."

Через рік

Він приїхав серед снігу. Перший поїзд після Нового року, перші кроки по знайомій стежці.
Вона вже чекала, загорнувшись у шарф, з термосом гарячого чаю й баночкою полуничного варення.

— Сідай, замерзнеш.
— Якщо й мерзну — тільки без тебе.

Вони сиділи на лавці біля старого млина, де колись зустрілися. Тепер — білий сніг, пар із чашок і її рука в його руці.

Ірина Дудич

Подобається

#6650 в Любовні романи
#1599 в Короткий любовний роман

У тексті є: перше коханя

Відредаговано: 07.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись