«літні грози і полуничні сни»

Розділ 2

Вони почали зустрічатися біля старого млина. Там завжди було тихо, і вітер гладив траву. Вона розповідала йому про свої сни, він читав їй уривки з віршів.

Одного вечора, коли над полями гриміла гроза, він узяв її за руку:
— Ти не боїшся блискавок?
— Боюся. Але з тобою — ні.

І тоді вони вперше поцілувалися — на фоні грому, дощу й запаху полуниці.

Ірина Дудич

Подобається

#6704 в Любовні романи
#1610 в Короткий любовний роман

У тексті є: перше коханя

Відредаговано: 07.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись