частина 3 художники

Бойчукізм – впливовий напрямок в українському мистецтві 1910 – початку 1930-х років, названий за прізвищем його лідера Михайла Бойчука, художника, який виробив власну живописну систему, що спиралася переважно на досвід візантійського монументального та українського народного мистецтва, і мала стати основою для національного мистецтва. Бойчук, який був особисто знайомий з Пікассо та Аполлінером, викладав у Київському художньому інституті в 1920-х роках разом з Малевичем і Татліним, мав виключний авторитет серед учнів і послідовників. Бойчукісти створили низку визначних монументальних розписів, які були повністю знищені в 1930-ті роки, так само, як і їхні автори.

В роки діяльності Групи 6, до якої увійшли кияни Сергій Гета, Сергій Базилєв, Сергій Шерстюк, львів’яни Микола Філатов та Ігор Копистянський.

Картини Групи 6, які зображують дружні посиденьки, побутові сценки, вечірки, справляють враження документації якогось давнього перформансу. За спогадами, життя цього кола й було одним суцільним перформансом, на який перетворювалися і велосипедний похід, і зустріч друзів, і поїздка на художній симпозіум. Але, будучи закорінені в ще не остаточно віджилу радянську традицію живопису, вони не могли усвідомити своє повсякдення як мистецтво і втілювали його за посередництва полотна й олії,та виявилися не готовими до визнання того, що будь-яка життєва практика може бути маркована як художній жест. 

На початок 1990-х Україна вже мала не тільки інтенсивне художнє життя, позначене виступами численних груп та окремих художників, але й зародки альтернативної до державної мистецької інфраструктури – галереї, приватні колекції, сквоти, незалежні видання та арт-критика.

****

Ірина Малина вже цілий місяць шукала інформацію про український живопис. В одній книгарні наткнулася на цікаву книгу Д. Горбачова “Шедеври українського живопису”. У  альбомі репродукуются твори українського живопису 11 - середини 20 сторічча від Алімпія Печерського до Казимира Малевича, які зберігаются переважно в музеях України. Автор подає нову мистецтвознавчу концепцію еволюції українського живопису. Великий часовий діапазон дає можливість проілюсьтувати різні жанри живопису, висвітлити процеси формування і розвитку основних художніх стилів на теренах України в розділах "Візантійсько-руський стиль", "Православна готика", "Ренесанс", "Бароко", "Рококо", "Просвітництво", "Бідермагер", "Романтизм і неоромантизм", "Реалізм і пленеризм", "Постімпресіонізм", "Сецесія", "Авангард", "Бойчукізм", "Новий реалізм", "Народне мистецтво". 
Видання стане вичерпним джерелом пізнання культурної спадщини українського народу і спробою вписати українське мистецтво у світовий культурний процес.

Розповім вам про Алімпія Печерського. Алімпій (Аліпій), іконописець Печерський (бл. 1050, м. Київ — 17.08.1114, там само) — маляр, золотар, мозаїст, чернець Києво-Печерського монастиря, причислений до лику святих.

З 1083 р. навчався іконопису у грецьких майстрів, які оздоблювали Велику Успенську церкву Печерського монастиря. За ігуменства преподобного Никона Алімпій прославився як іконописець, що створював окремі образи, особливо для іконостасів. Найвизначнішими його малярськими роботами були сім ікон деісусного ряду, написаних для домової церкви невідомої особи. Вони вважалися чудодійними, оскільки не згоріли під час пожежі. За Києво-Печерськимпатериком, винагороду за написані ікони Алімпій ділив на три частини: одну частину віддавав на закупівлю фарб для ікон, другу — на допомогу бідним, третю — на потреби монастиря. Існує припущення, що Алімпій виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві, зруйнованого у 1934 р. За переказом, Алімпій є автором чудотворних Свенської ікони Божої Матері та Великої Панагії, відомої як "Ярославська Оранта", — найдавніших зі збережених ікон, написаних у Києво-Печерському монастирі (обидві зберігаються у Третьяковській галереї в Москві). Похований у Дальніх печерах Києво-Печерської лаври.

****

Я зробила таке дослідження про Український модерн. Стиль модерн, що склався наприкінці XIX — початку ХХ ст., знайшов яскраве віддзеркалення у всіх видах мистецтва: у станковому образотворчому мистецтві, в книжковій ілюстрації, архітектурі, скульптурі, декоративно-прикладному мистецтві. І в кожній країні великий стиль поєднував орнаментальність, символізм, пластичність, декоративність з національними традиціями професійного і народного мистецтва. Як стверджує куратор виставки Ольга Жбанкова, українським майстрам вдалося знайти власну лінію модерну і надати йому автентичних рис, збагатити українською символікою і засвідчити співзвучність із світовими художніми процесами.

Яскравий представник модерну з його ідеєю прекрасної гріховності — Всеволод Максимович. Про величезні картини-панно цього майстра змістовно і точно написав англійський історик Джон Боулт: Липкі щупальця його композицій охоплюють осяяний янтарним світлом простір, заповнений эфебами, що збожеволіли, гріховними аполлонами, діонісійськими німфами та хтивими аргонавтами. Найвідоміші роботи художника знаходяться у фондах НХМУ і представлені на виставці Лінія українського модерну. Це знаменитий Автопортрет, картини Бенкет, Аргонавти, Поцілунок (Коханці). Графічні роботи Максимовича, ілюстрації до Падіння дому Ашерів Едгара Аллана По, і серія підготовчих малюнків, дозволяють глядачеві створити уявлення про творчу манеру «українського Бьордслея. Строго кажучи, Максимович — епігон, однак його роботи більш ваговиті, ніж гротесково-витончені образи Обрі Бьордслея. На відміну від англійського метра, він віддавав явну перевагу могутнім античним фігурам, а не лицарям і дамам часів короля Артура. Можливо, Всеволоду Максимовичу атлети були ближчі ще й через те, що сам він входив до складу Атлетичного товариства і брав найактивнішу участь у змаганнях.

Творчість Олександра Богомазова представлена декількома графічними роботами, глядача вразить суворий чорно-білий лаконізм і чудово продумана композиція пейзажів Фінляндія, Озеро, Київ. Пейзаж. Поціновувачам таланту Григорія Нарбута буде цікаво побачити його картину «Місячна ніч. Архітектурна фантазія.