Літавець
Розділ 44
Згодом Дем'ян був щиро радий, що вона стала саме мавкою — гарним, світлим лісовим духом, а не темною істотою, як це могло б статися.
Ось так вони й любилися. Дем'ян вчив її, як слухати ліс, як розмовляти з ним... І насправді, глибоко всередині, він радів, що проживе цю вічність у коханні. Можливо, це все-таки був дарунок долі, чи не так?
Лісові істоти пошепки казали, що «нечисть із чесним бавиться», та їм обом було байдуже.
Марія з Матвійком так і жили в тому затишному будиночку, не знаючи, куди насправді поділася Зоряна. Проте дівчина-мавка пильно стежила за тим, щоб вони завжди були у повній безпеці.
Минали роки. Коли Матвійко виріс, він став дужим, статним юнаком. Хлопець вступив до козацтва й став видатним характерником, захищаючи рідну землю та людей від жорстоких набігів орди. Його не брала жодна куля, а меч ворожий оминав у найзапекліших боях. Та ніхто й не здогадувався, що козака бережуть нелюдські сили: його захищають вовки лісові, орли небесні, а також темні й світлі духи лісу, які ніколи не дадуть йому та його нащадкам впасти в бою...
"А ми тую червону калину підійдемо,а ми нашу славну Україну гей гей розвеселимо!"
#4812 в Любовні романи
#107 в Любовна фантастика
Відредаговано: 15.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
