Глава 5: Фінал — Світанок порятунку

 Мавкіель осталася остання сторінка.Минуло ще три тижні. Острів змінив їх усіх. Вони побудували справжній табір біля річки — хатини з бамбуку й пальмового листя, басейн з гарячого джерела, город з таро й ямсу, рибальські сіті з ліан. Вайпер зробила сонячну зарядку з панелей зі старого літака — телефон зарядився, і вони надсилали сигнали щодня. Луна й Роксі створили «Острівний фестиваль» — щосуботи співали, танцювали біля вогню. Шедоу намалювала цілу галерею на скелях — їхні портрети, історії, мрії. Еко навчила всіх розпізнавати їжу й ліки. Бліз організувала ранкові пробіжки. Спаркл писала сценарій «Острів після падіння» — їхню історію. Фрост навчилася бути корисною — плела кошики, доглядала за волоссям дівчат. Місті вела щоденник. Нова орієнтувала за зірками. Макс… Макс просто був поруч. Лідером, другом, коханим.
Але порятунок прийшов несподівано.
Одного ранку, коли сонце тільки піднялося, Нова закричала з вершини:
Нова:
«Літак! Літак іде!»
Вони вибігли на пляж. Над горизонтом з’явився великий білий літак з червоними смугами — рятувальний. Він зробив коло, помітив сигнал SOS на піску (великі літери з каменів і пальмового листя), скинув димовий маркер.
Через годину гелікоптер сів на пляжі. Люди в уніформі вибігли, обіймали, плакали, кричали.
Лікар:
«Ви в безпеці. Ми шукали вас місяць.»
Макс стояв осторонь, тримаючи Луну за руку. Вона плакала, але посміхалася.
Луна:
«Ми повертаємося…»
Макс:
«Так. Але ми вже не ті, ким були.»
Вони сіли в гелікоптер. Острів залишався внизу — зелений, красивий, жорстокий. Коли вони злітали, Макс подивився вниз востаннє.
Макс (шепотом):
«Дякую тобі. Ти зробив нас сильнішими.»
Луна притулилася до нього.
Луна:
«Ми ще побачимося з ним. У снах.»
Гелікоптер полетів над океаном. Внизу залишався острів — і їхня історія.
Але в кишені Макса лежав маленький камінь з пляжу. І в серці — впевненість, що якщо життя знову кине їх у безодню — вони виживуть. Разом.

Мавкіель ну вот і закончилася історія і я вам род хто почув цю історію.
Кінець.