Лісовий троль

Одного разу, в невеличкому лісовому селищі, народився маленький троль. З народження малюк був вкритий світло-зеленою шерстю, а на кінцівках, і на животі, і кінчику, тонкого і довгого, що закінчувався пухнастою китичкою, хвоста, золотистою шерстю. Це дуже відрізняло його від решти родичів, які були сірими, бурими, чорними, і всіх можливих відтінків коричневого кольорів. Та не тільки колір відрізняв малюка від решти тролів, він був слабкий і кволий, тіло в нього було маленьке і тендітне, а не масивне ы мускулисте як у решти, його руки і ноги були приблизно однакові, в той час як у решти тролів руки чи не в двічі довші за ноги. Троль був вдвічі меншим за своїх родичів. Та найголовніше в малюка був довгий хвіст, що особливо налякало інших тролів, в яких не було навіть натяку на хвіст.

Життя у селищі було тяжким для малюка, всі насміхались з нього чи просто сторонились, проганяли його, не хотіли з ним дружити. В малюка навіть не було нормального імені, всі кликали його просто Тролль. Та незважаючи на ставлення оточуючих, Тролль ріс добрим і повним співчуття.

Тільки в лісових хащах Тролль почував себе як вдома, там ніхто не насміхався з нього, і не показував пальцем, ніхто не ображав його. А лісові жителі любили кумедного троля, не зважаючи на його незвичну зовнішність, і цінили його за доброту і співчуття. Тролль все більше часу проводив в лісових хащах, зі своїми лісовими друзями, і в якийсь момент він вирішив переселитись в ліс, де міг бути сам собою. А в рідному селищі ніхто навіть не звернув увагу на зникнення малюка.

Так пройшло багато років, Тролль виріс і багато навчився, він пізнав всі таємниці природної магії, цілительства, легко знаходив спільну мову з усіма тваринами, і рослинами що жили в лісі. Тролль жив спокійно і безтурботно, піклуючись про ліс в якому жив.

Та одного дня в спокійне, і розмірене життя троля ввірвалася лісова німфа. Саме так подумав він, коли вперше побачив дівчину, що заблукала в лісі. Налякана і втомлена, та при цьому виглядала вона як справжня німфа.

Аліса, так звали дівчину, збирала в лісі цілющі трави, і сама не помітила як заблудилася, та на превеликий його подив, була рада побачивши троля.

– А ти хіба не боїшся мене?– трохи здивовано запитав Тролль, вперше зустрічаючи когось, хто не боїться його, і не пробує образити, чи посміятися з його незвичної зовнішності.

– А чому я маю боятися тебе,– щиро здивувалась дівчина,– я вже кілька годин блукаю лісом, не в змозі знайти дорогу додому, і дуже рада що зустріла тебе, а не дикого звіра.

Аліса розказала що живе в великому місті, в якому раді всім без виключення, незалежно від форми, розміру, чи навіть такої незвичної зовнішності як у Тролля, якою в місті нікого не здивуєш. В Рорку, так називалось місто, кожен може знайти своє місце. Аліса розповідала про своє місто так багато, і так цікаво, що Троллю мимоволі, також захотілося відвідати його, і побачити все на власні очі. Так за розмовами нові друзі не помітили як дійшли до краю лісу.

– Прощавай новий друже, і приходь як не будь в гості, я покажу тобі місто. – Посміхнулася дівчина, йдучи по звивистій стежці, що вела до дороги.

Декілька днів троль не знаходив собі місця, все обдумуючи чи приймати запрошення Аліси чи ні, та в кінці кінців йому стало цікаво, може світ справді змінився з його дитинства, і більше ніхто не буде знущатись і зневажати його. Тож зібравши невеликі пожитки Тролль вирушив в дорогу.

Він боявся заходити в селища, що траплялися на шляху в велике місто, не знаючи як до нього поставляться місцеві жителі, тож дорога до Рорку зайняла у нього трохи більше тижня, через те що йшов він обхідними шляхами. Тролль вже зневірився що взагалі пішов правильним шляхом, і в нього стали закрадатись думки: «А може Аліса пожартувала, і нема ніякого міста?» Та коли троль вже хотів повернутись у рідний ліс вдалині стали виднітися башти оборонної стіни міста.

Рорк – найбільше і найвеличніше місто, в довколишніх землях, вражало всім. Будинки тут, як в принципі і все решта в місті, були побудовані з чорної цегли, через що мали темно чорний колір. За формою будинки в місті були квадратними, і високими, на декілька поверхів.Через усе місто протікали річки і канали з величезною кількістю мостів, що з’єднували протилежні береги. Та найбільше вражали жителі міста, що спокійно йшли по своїх справах, зовсім не звертаючи уваги на незвичного троля. І це не дивно, бо натовп перехожих був напрочуд різношерстим: були тут і феї з барвистими крилами, і гостровухі ельфи, і швидкі леприкони, і пишнобороді гноми, що спокійно ходили серед людей, кентаврів, фавнів, і багатьох інших представників найрізноманітніших рас. Серед натовпу Тролль побачив і своїх родичів, звичайних тролів, що вирізнялись масивною тілобудовою, та він уникав зустрічі з ними, пам’ятаючи своє дитинство.

Місто одразу сподобалось Троллу, і він вирішив залишитись тут, хоча б до того часу поки не знайде Алісу. Тролль знайшов собі житло, в невеличкій кімнатці під мостом, яке правда доводилось ділити з павуками, які завжди бачили в усьому тільки погане, і полюбляли лихословити з любої нагоди і без. Але Тролль був добрим, і за життя в лісі, навчився знаходити спільну мову з усіма, тож і з павуками подружився, хоч і не зміг змінити їхній противний характер. Також Тролль знайшов роботу, а весь свій вільний час він присвячував пошукам Аліси.

От тільки довге життя в лісовій гущавині, на самоті, зробили троля дуже довірливим і наївним. Він часто ставав жертвою різних пройдох і аферистів: то йому продадуть щось втричі дорожче, або товар взагалі виявиться неякісним. То обманом виманять останню монету, прикриваючись хворобою сестри , чи ще щось таке. Хулігани постійно чіплялися, і забирали зароблене тяжкою працею. З роботою також не щастило, практично всі роботодавці виявлялися недобросовісними, і платили менше ніж обіцяли, або могли взагалі нічого не заплатити, і проганяли погрожуючи звинуватити в крадіжці. Самим несправедливим була політика цін в місті, яка повністю була віддана в руки найбагатших жителів, які могли безжально піднімати ціни на товари що ще вчора коштували копійки. Троллю так довелося декілька раз приходити в ювелірний магазин, щоб купити кулон, в подарунок Алісі, і кожний раз ціна ставала все більшою.