Неприємна новина

Маленький Ельф повертався з гостювання у своїх близьких родичів, що жили в сусідньому лісі. Він був дуже спритним, жвавим та рухливим, тому йому так пасувало його чудове ім’я -  Лінтевіл. Ви напевно знаєте, що в ельфів своя особлива мова. А в перекладі з ельфійської Лінтевіл означає Швидкий Птах.

Отже, Лінтевіл повертався додому. Два тижні пролетіли, наче й не було. Його двоюрідні братики й сестрички залюбки провели з ним ці дні у веселих іграх, захопливих мандрівках і цікавих розмовах. Тітонька й дядько зовсім не хотіли відпускали свого небожа додому. Чемний, ввічливий і дотепний він став для них наче рідна улюблена дитина. На прощання вони домовилися, що наступного разу під час канікул у Лісовій Школі Лінтевіл знову завітає до них, але вже надовше.

Ось уже й рідний ліс недалечко, уже й старий дуб зі зламаною верхівкою майже поруч… Лінтевіл раптом відчув, що страшенно скучив за різною домівкою, за батьками. І пришвидшив крок. Але тут…

Захоплений власними думками, Маленький Ельф не відразу помітив, як просто перед його носом у землю поцілила стріла ‒ попереджувальниця… Опля!!! Різко відскочивши убік, Лінтевіл зупинився. Що таке?

Суворий голос пролунав із верхівки дуба:

 - Стояти!!! Охорона Лісової Феї наказує зупинитись!!!

Вражений Лінтевіл і без тих слів перетворився на незворушний стовпчик. Тільки швидко закалатало серце у грудях та закам’яніли коліна. А ще думки, одна за одною, шалено проносилися у голові:

- Що я такого накоїв? У чім провинився? Невже хтось дізнався, що я інколи прогулював уроки у Лісовій Школі? Та ні, всі так роблять, і нічого. Може, списана семестрова контрольна? Не може бути, не я перший і не я останній? Що ж тоді?

З дубової крони зіскочив Сторожовий Ельф і повільно підійшов до Лінтевіла. Він суворо звів брови на переніссі, але за якусь мить його обличчя просвітліло:

- А, це ти, Лінтевіле? Повертаєшся від родичів? Ти добре підріс на канікулах!

Але брови в Охоронця Лісу знову звелись докупи й голос зазвучав різкіше:

- У Лісі карантин!!! Запроваджено суворий контроль усіх, хто перетинає кордони Лісу!!!

Лінтевіл помітив, що Сторожовий Ельф намагається триматися на певній відстані від нього, а нижня частина його обличчя щільно закрита напівпрозорою павутинною маскою, на ниточках якої виблискують дивні сріблясті краплинки.

Захисна маска із дезінфектором. Справа, напевно, дійсно серйозна, - подумав Лінтевіл, пригадуючи історії, які розповідала його Мама. Вона працювала у Лісовому Шпиталі, тому часто знайомила синочка із таємницями лікувальної справи. Вона бачила, що Лінтевіл усім цим цікавиться, і сподівалась, що колись він буде відомим лікарем.

Сторожовий Ельф витягнув зі свого наплічника маленьку торбинку і кинув до ніг Лінтевіла:

- Випий настоянку й одягни маску. Як Ти себе почуваєш?

Тремтячими від страху, маленький ельф відкрив мішечок. Там лежав жолудь і складена захисна маска. Він легенько відкрутив шапочку жолудя і слухняно випив рідину з нього. Потім надів маску. Вона відразу щільно прилягла до його обличчя. У ній було досить комфортно. Мама завжди казала, що їхні лісові Павучки-Плетуни, які працювали над виготовленням бинтів, марлі, масок і всіляких потрібних Шпиталю засобів, славляться своєю майстерністю навіть у сусідніх лісах.

- Поклади жолудь назад у мішечок і залиш на траві. Я підберу. То як Твоє самопочуття? - запитав Сторожовий Ельф.

- Та ніби нічого не турбує.

- Втому, гарячку не відчуваєш?

- Ні… Чесно, ні. Все добре.

- Тоді ходімо, я проведу Тебе додому. Але Тобі слід запам’ятати наступні правила: поза домом постійно носити маску. Це перше. Ні до чого без потреби не доторкатись. Це – друге. Не чіпати обличчя брудними руками. Це ‒ третє. Старанно і часто мити руки, повільно рахуючи до 40. Це – четверте. Чхати й кашляти тільки у згин ліктя чи прикривати рота хусткою. Це – п’яте. Триматись від усіх на відстані. Це – шосте. Змінювати маску кожні 2-3 години. Це основне. Решту Тобі розповість мама. Пішли.

Лінтевіл поволі пішов у напрямку рідного дому, а Сторожовий Ельф обережно підняв мішечок із жолудем і заховав його в бокову, позначену червоним кольором, кишеню наплічника. Потім махнув комусь рукою, повернувшись до дуба, і рушив за Лінтевілом, дотримуючись дистанції.