Частина 2. Жорстока битва

Ліс покривався вогнем. Усі звірі та птахи тікали звідси, бо не хотіли жити в такому хаосі. Але, Макс, Марія та вся команда людей стараються завадити лісорубам знищити це видовище краси. Тому, вони та команда людей не здалися перед жорстокістю цієї ситуації. Вони взяли себе в руки і почали швидко діяти, намагаючись загасити пожежу та зупинити руйнування лісу.

— Нам потрібно діяти швидко! — сказав Макс. — Ми не можемо дозволити, щоб цей ліс згорів. Розділимося на групи і спробуємо знайти річки або ставки, щоб витягти воду та загасити вогонь.

Команда швидко розділилася на декілька груп і розпочала масштабну операцію з гасіння пожежі. Вони використовували все, що мали під рукою: від відрів до листяних гілок, намагаючись загасити полум'я.

— Не здавайтесь, люди! — крикнула Марія, запихаючи відро з водою вогнем. — Ми зможемо загасити цей вогонь, якщо працюватимемо разом!

Усі борці за ліс віддавали все, що мали, у боротьбу з вогнем. Вони працювали безперервно, і незабаром їхні зусилля почали приносити плоди. Пожежа була під контролем, але боротьба ще тривала.

Після години напруженої роботи, вогонь був під контролем, а команда змогла загасити пожежу.

— Ми зробили це! — зрадів Макс, задихаючись. — Ми зупинили вогонь і врятували частину лісу.

— Але, ми ще не закінчили, — сказала Марія. — Лісоруби все ще тут, і ми повинні зупинити їх агресію назавжди.

Команда зібралася знову, здійснюючи останній розподіл завдань та обговорюючи план дій.

— Ми підемо на пряму конфронтацію з лісорубами, — рішуче сказав Макс. — Покажемо їм, що ми не зупинимося, поки не зупинимо їх злочинну діяльність.

Група вирушила до місця, де лісоруби продовжували свою роботу. Вони виступили перед ними, готові до останньої битви.

— Це кінець! — гучно крикнув Макс. — Ми не дамо вам зруйнувати цей ліс. Ми стоїмо на його захисті!

Лісоруби побачили впевненість та рішучість команди борців за ліс. Вони відчули, що їхні дії більше неминуться з безкарною агресією. Було щось в очах Макса та його команди, що змусило лісорубів замислитися.

— Ми просто виконуємо свою роботу, — сказав один з лісорубів, зупиняючись. — Це наші засоби існування.

— Розумію, що вам потрібно заробляти на життя, але чи немає інших шляхів, якими ви можете піти? — розчарувався Макс. — Чи не можна знайти спосіб існування, що не знищує цей прекрасний ліс?

Лісоруби почали обмірковувати слова Макса. Дехто серйозно задумався, але дехто лише засміявся та продовжив свою роботу.

— Хоча б декілька з вас розуміють, що ми втрачаємо більше, ніж просто дерева, — звертався Макс до тих, хто його слухав. — Це домівка для безлічі тварин, це місце, де ми можемо насолоджуватися природою. Чи не краще зберегти його для нас та наших майбутніх поколінь?

Команда Макса випромінювала енергію та рішучість, але їхні слова все ще не переконували всіх лісорубів. Та навряд чи це допоможе збереженню цих лісів?