Щ

                           *** 

  Після розмови з Мією Ілля повертається на внутрішнє подвір’я, де їхня компанія проводить більшу частину вечора. Минулі власники будинку облаштували там чудову зону для відпочинку, по центру якої знаходиться кам’яне вогнище для багаття. Батьки придбали цю дачу не так давно, тож до сьогоднішнього вечора приводу розпалювати багаття не було. Можливо, й сьогодні цього б не сталося, якби Олег не запропонував це зробити. Він же й узяв на себе усі турботи, пов’язані з розведенням вогню.  

  Насолоджуючись охолодженими напоями та смакуючи гарячим шашликом, який Василь Федорович посмажив на новому щойно придбаному мангалі, компанія розслаблено відпочиває й весело теревенить. Раїса Степанівна в гарному гуморі, вона усіляко намагається догодити новим гостям в особі Христини та Вероніки, пропонує дівчатам закуски, підливає напої. Ілля спостерігає за  цим з неприхованим подивом. Ось такою він завжди хотів бачити свою маму – щасливою та усміхненою. Не зрозуміло, чому це не склалося з Мією, адже мавка має всі якості необхідні ідеальній невістці. Вона добра, покірна, не конфліктна, щира, розумна, талановита, красива… Хлопець довго міг би переліковувати усі принади коханої, але це усе марно, бо, на відміну від нього, матір вперто не хоче їх помічати. Вона зациклилась на своєму і бачить лиш те, що їй хочеться бачити.

  Любуючись веселим дзвінким сміхом мами і тим, як вона намагається догоджати Христині, Ілля замислюється, що, мабуть, причиною всьому є жіноча інтуїція. Матір не знає про те, що Мія – дитя іншого світу, але, можливо, вона відчуває, що з дівчиною щось не так і сприймає це за небезпеку для свого сина.

  Чимало разів Раїса Степанівна запевняла Іллю в тому, що материнське серце ніколи не бреше і безпомилково відчує ту дівчину, яка зможе зробити її сина щасливим. Дивна якась інтуїція, адже зараз Ілля щасливий поруч із мавкою. І його почуття до неї справжні. Не можуть же вони бути тимчасовим затьмаренням, не коханням, а потягом, чи не так? Хлопець струшує головою, відганяючи дурну думку.

- Іллясику, лимонаду долити? – Раїса Степанівна перехоплює погляд сина. Той киває у відповідь. Сьогодні він навідріз відмовився від алкоголю, вчорашнього дня цілком вистачило, й так в голові прояснилося аж під вечір, не хочеться завтра проживати те ж саме.

– Христиночко, будь ласкава, ти сидиш ближче, долий Іллі лимонаду, - жінка звертається до брюнетки, що сидить поруч.

  Дівчина з охотою виконує прохання, встає, бере зі столу скляний глечик з холодним домашнім лимонадом та наповнює ним склянку Іллі, при цьому грайливо йому всміхаючись. Хлопець мимоволі спиняє погляд на дівочому обличчі. Сьогодні воно природнє, без яскравого макіяжу. Ілля змушений відзначити, що так Христина виглядає значно молодшою та милішою. Та й в цілому, її зовнішній вигляд більш невимушений - темне волосся зібране у високий хвіст на потилиці, а одяг простий та зручний, в самий раз для заміського відпочинку, – трикотажний спортивний костюм, що складається зі світло-сірого худі та вільних, коротких шортів. Очевидно, дівчина полюбляє демонструвати свої ноги, і, в принципі, є чого, бо вони, хоч і не надто худі, але мають правильну, красиву спортивну форму. Мабуть, Христина відвідує тренажерний зал. Ілля не може не відзначити вельми апетитні  форми дівчини. Переводить з них погляд на свою склянку, сподіваючись, що Христина не встигла побачити, на що він до того п’ялився.

  Хлопцеві стає соромно через те, що він мимоволі починає порівнювати свою кохану мавку з брюнеткою, котра саме повернулася у своє плетене крісло, вкривши голі ноги пледом, аби не мерзнути. Ілля робить ковток прохолодного лимонаду, відтворюючи в уяві оголену Мію. Вона має прекрасно складену статуру - витончену, струнку, але при цьому з досить об’ємними грудьми третього розміру. Так-так, хлопець знає її розмір, адже він купував білизну. Шкіра в Мії світла, ніжна, як у дитини. Що ж стосується Христини, то вона є повною протилежністю мавці. Брюнетка має засмаглу шкіру, а її фігуру можна порівняти з фігурами темношкірих красунь, котрих люблять знімати в своїх кліпах американські репери. В дівчини досить тонка талія, але при цьому великі сідниці та груди. Якого ж вони розміру? П’ятого?

  В уяві Іллі постають поруч, у повний зріст, портрети обох дівчат. Вони обертаються навколо своєї осі, як аватари персонажів в комп’ютерних іграх. Зліва – витончена, тендітна Мія, справа – спокуслива, апетитна Христина. Обидві по-своєму гарні, але перша, швидше, схожа на балерину, в той час, як друга нагадує танцівницю сучасного тверку.

- Мам, лимонад дуже смачний, - хлопець вирішує відволіктись від фантазій, які ні до чого хорошого не приведуть. – Може, якось навчиш мене його готувати?

- Навчу, синку, - посміхається мама. – Але не тебе, а твою майбутню дружину, - кидає на сина багатозначний погляд.

- А можна, і я попрошу Вас поділитись рецептом? – питає Раїсу Степанівну Христина. – Люблю експериментувати на кухні, але такої смакоти в мене ще жодного разу не виходило. Певне, тут є якийсь секретний інгредієнт?

- Так, є, - матір Іллі тепер посміхається на всі тридцять два. – Але з тобою, моя хороша, мені не шкода ним поділитись.

  Христині лестить таке ставлення жінки, тож вона намагається  тримати марку, весь час розповідаючи цікаві історії про себе, чим неабияк тішить Раїсу Степанівну, котра іще більше переконується в тому, що дівчина має благородне походження та високий соціальний статус.