і

- Братику, хіба ти не мав попередити про свій приїзд? – питає Ілля після того, як вони з Олегом обіймаються.

- Я попередив… Твою маму, - широко посміхається білосніжною посмішкою. - А тобі хотів зробити сюрприз. Якісь проблеми? – кидає погляд в мій бік.

- Та ні, просто не очікував побачити тебе сьогодні. Ще й тут…

  Я вже добре навчилася розрізняти інтонації мого хлопця, і зараз розумію, що він неабияк напружився. Впевнена, його, як і мене, відвідала думка про мій вельми вчасний переїзд. 

- На те й розраховувалось, - Олег злегка штурхає Іллю в плече. – До речі, чудовий концерт! Нам з дівчатами дуже сподобався!

  Його супутниці, що до того стояли трохи в стороні, підходять поближче.

- Так, це було вражаюче! – з захопленням вигукує одна з них, фігуриста блакитноока брюнетка з довгим рівним волоссям, великими об’ємними губами та не менш видатними грудьми, які підкреслює цупка тканина обтягуючого, чорного короткого плаття.

- Коли Олег запросив нас розвіятися, ми й подумати не могли, що потрапимо на культурний захід такого масштабу! – додає інша дівчина, струнка білявка у не менш відвертій сукні, ніж в подруги.

- Я й сам не очікував, - підтримує Олег. – Дякувати моїй коханій тітоньці. Це вона дала запрошення.

- Так, мама така, усіх готова долучати до культурного життя, - нервово всміхається мій коханий. Вочевидь, йому, як і мені, бачиться у вчинку Раїси Степанівни підступ.

- А хто це з тобою? – брюнет нарешті цікавиться моєю персоною, і погляди всіх присутніх зосереджуються на мені.

  Ілля бере мене за руку, притягуючи ближче до себе.

- Це моя дівчина, Мія. Міє, а це мій двоюрідний брат Олег. Той, що мав приїхати з-за кордону. Пам’ятаєш, я тобі про нього казав?

- Пам’ятаю, - посміхаюся. – Рада знайомству.

- А я який радий! - Олег галантно схиляється, бере мою руку та цілує її. Червонію з голови до п’ят. Якось не звикла до таких несподіваних та інтимних дотиків малознайомих осіб. Боковим зором помічаю, що Іллі жест брата також не до вподоби.

- Братику, притримай ці свої джентльменські жести для інших дівчат, - іронізує Ілля. – Мію ними не вразиш. На неї здатен справити враження тільки один чоловік. І він зараз перед тобою.

  Ого, мені здається, чи в моєму хлопцеві прокинувся дух суперництва?

  Олег відповідає на його коментар голосним сміхом.

- Яким ти став самовпевненим, братику! Пишаюся, - плескає Іллю по плечі. – Я не збираюся підбивати клинці до твоєї дівчини. Не хвилюйся. В мене є своя краля, - підкликає до себе білявку, обіймає її. – Знайомтеся, це Вероніка. Кілька місяців тому ми познайомились в Тіндері. І от, нарешті зустрілись. На наше взаємне щастя, фотографії в інтернеті збіглись з реальністю, - цілує дівчину в щічку, а та грайливо всміхається. Я ж, тим часом, намагаюсь скумекати, що то воно таке «тіндер». – Дивно, правда, що твоя мама ні слова не проронила про те, що в тебе є дівчина, - продовжує Олег. – Тому я попросив Веронічку взяти з собою подругу, щоб нам було веселіше. Це Христина, - знайомить з брюнеткою. – Квіточко, вибачай, що подвійне побачення зірвалося. Це мій братик Ілля, і, як виявилось, він зайнятий.

- Та нічого, - всміхається дівчина. – Зате коли б ще потрапила на справжній концерт в Філармонію?! Я отримала від нього в сто разів більше насолоди, ніж від більшості побачень, що були в моєму житті. Ілля, ти неймовірно талановитий музикант! –  стріляє очима в мого хлопця. - Слухати твою флейту – цілковите задоволення!

 Мій хлопець шаріється, йому приємно чути такий комплімент.

- Дякую. Радий, що тобі сподобалося.

- Ну, тоді я, мабуть, піду, - стримано посміхнувшись, каже Христина.

- Куди це?! – вигукує Олег. – А як же наші плани продовжити вечір в веселій компанії? Братику, ми ж не поспішаєм додому? – звертається до Іллі. - Мої речі в твоїх батьків. Я планував, що ми гуртом відсвяткуємо мій приїзд.

  Коханий кидає на мене запитальний погляд. Знизую плечима. Чом би й ні, раз вже так склалося.

- В принципі, не поспішаємо. Завтра зранку в мене нема репетицій, - відповідає Ілля.

- Чудово! - радіє Олег. - То що, Христинко, ти з нами? Чим більше народу, тим веселіше!

- Ну, якщо я не буду зайвою, - надуває свої пухкі губки брюнетка, зиркаючи на Іллю.

- Ти не зайва, - заспокоює її той.

- Гаразд, тоді залишаюся!

- Куди підемо? – в розмову вступає Вероніка.

- Пропоную так, як і планували, в «Пожежу». Іллясику, ти вже там був? В мережі всі тільки про неї й тріщать!

  Я перелякано смикаю коханого за рукав. Тільки не туди.

- Може краще не треба? – промовляю боязко. Всі здивовано позирають на мене.

- Заклад не відповідає чуткам в інтернеті? – цікавиться Олег.

- Я не знаю, що каже інтернет. Але там збираються банди, - випалюю те, що дізналася. - Сьогодні як раз одна з них буде там. Мені здається, краще уникати місць зборів бандитів…