Лісова квітка

Її сльози падали на квіти і з них з росою спадали на суху землю. Її стопи ставали чорними від землі, на них падала її кров. Вона трималася за ялинку й вмирала, дивлячись на схід сонця. Її блакитні очі вкривались мороком і забуттям, вічним холодом осінніх туманів. Її груди стали каменем, сльози – кришталем, кров – червоним камінням на вустах. Вона зросла ялинами і плющем, дивлячись на гірську річку.

Йогонес де Сіленціум

Подобається

#4868 в Сучасна проза
#2167 в Містика/Жахи

У тексті є: дівчина, ліс, смерть

Відредаговано: 18.06.2018

Додати до бібліотеки

Поскаржитись