2.2

Вдень вони їхали не зупиняючись. Лише коли ніч вкривала землю вони зупинялися. Бренар запалював свічки, і навчав Сірин грамоті. Абетку вона освоїла за два дні. На третій день вона вивчила лічбу.

За сім днів подорожі вона вже досить непогано читала, і пан Шу, почав вчити її писати. Коли ж дівчина змогла написати простий вираз: "μΩξ ιμ¥α ∫ιρωη", настав час рухатися далі.

Хоч на дворі яскраво світив місяць, Бренар, як завжди, поставив неподалік себе свічник на дев'ять свічок, і запалив їх. Сиділи вони прямо на траві, спершись спинами на колеса карети.

- Наша країна називається Атланта. - Почав свою розповідь Бренар.

- Країна? - Перепитала Сірин. - Що таке країна?

Таке просте запитання змусило пана Шу задуматися. Як пояснити, що таке країна? Всі люди це розуміють і знають, але чітко пояснити це не можуть. Та Сірин не людина.

- Це, досить складне питання. Найпростіше з пояснень, мабуть: країна, це землі де є одна найвища влада. - Помітивши, що дівчина його не розуміє, Бренар продовжив: - Візьмемо будь яке село чи місто. В селі головним є староста, але староста підкоряється панові, якому належать землі, на яких стоїть село чи місто. Отже, хоч староста і має владу, пан має її більше, і слово пана для старости є законом. Пани ж у свою чергу, є васалами лордів, людей, які керують провінціями. Лорди ж в свою чергу є васалами короля. Лише король нікому не підвладний, отже його влада є найвищою. А ті землі, що підкоряються королю, і є країною. У нас, в Атланті, королем є мій брат Ульм. Візьмемо для прикладу Афінію. Там інший король. Править тими землями Лардан Лоу. Він не підкоряється моєму братові, а мій брат йому. Тому й це різні країни. В них обох є вища влада, але лише на своїх землях.

- Якось це надто складно. Що означають ваші слова: "слово - закон"?

- Тобто, наказ такої людини повинен бути виконаний.

- А хіба не можна просто попросити? У нас, в чарівному лісі, найголовнішим був мій дідусь Тригор, найстаріший з усіх лісовиків. Його усі слухалися, до нього ходили за порадою, та він ніколи нікому не наказував. Якщо йому щось було потрібне, він просив, домовлявся. І його слухали. Тому що знали, що він завжди прийде на допомогу, при потребі.

- У нас з вами зовсім різні історичні шляхи, і різний світогляд. Люди жадібні, заздрісні та ліниві. Якщо, той хто при владі, проявить слабкість, він швидко її втратить, адже завжди знайдеться той, хто має менше моральних принципів, більш жорстокий і прагне посісти твоє місце. Пам'ятай про це, коли потрапиш у королівський палац. Адже, лишень ти отримаєш хоч якийсь статус, завжди знайдеться людина, яка захоче зайняти твоє місце, а тебе змішати з лайном.

- Дивні ви, люди. Мені здається, я вас ніколи не зрозумію.

- Зрозумієш. На це потрібен лише час і досвід. Горазд, саме настав час навчити тебе арифметиці, мистецтву працювати з числами.

Сірин сподобалося рахувати. Спершу вона рахувала пальці на своїх руках. Потім рахувала дерева, що росли біля тракту, і коли у неї закінчувалися числа, Бренар розповідав їй про нове, більше число. Спершу вона вивчила десятки, коли ж їх стало не вистачати, вона дізналася про сотні. Коли ж скінчилися сотні, дізналася про тисячі. Та Бренар казав, що це ще далеко не кінець. Є числа значно більші за тисячі. Тоді вона дізналася про мільйони. Коли ж Сірин запитала в учителя, чи є числа більші за мільйони, той відповів що є.

"Наскільки б велике число ми не взяли, завжди є число більше, принаймні на одиницю. Хоча такі числа майже не використовують у повсякденному житті. Ці числа не мають назв, тому їх можна лише написати, але не промовити." - Була тоді його відповідь.

Тепер же виявилося, що числами можна не лише рахувати. І це неабияк зацікавило дівчину.

Бренар дістав з кишені пригощу мідних монет, і віддав їх Сірин.

- Скільки у тебе мідяків?

Доки дівчина старанно рахувала мідні монети, учитель дістав з кишені ще пригощу монет, відрахував п'ять, затис їх у руці, а решту повернув до кишені.

- Вісім. - Нарешті відповіла Сірин.

- Чудово.У мене в руці є ще п'ять монет. - Бренар показав їх дівчині. Вона переконалася що її не обманюють, і в руці в учителя рівно п'ять мідяків, після чого, він знову затис їх в долоні. - Скільки у тебе буде монет, якщо я віддам тобі свої монети?

Сірин задумалася. Поклала свої монети в подол сукні.

- Вісім, - тихо промовила вона, а потім почала рахувати, загинаючи пальці: - дев'ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять... Тринадцять! - Весело вигукнула вона. Іноді Бренара дивувала ця дівчина, яка раділа будь яким новим знанням, мов дитина новій іграшці.

- Вірно. Така дія називається складанням, або додаванням. - Учитель досипав свої монети до монет своєї учениці.

- Тепер скажи мені скільки у тебе залишиться монет, якщо ти віддаси мені чотири.

Провівши аналогічну операцію, але рахуючи в зворотньому напрямку, за мить Сірин відповіла:

- Дев'ять. - Чотири монети справно перекочували з купки дівчини в руку учителя, і Сірин поспішила переконатися, що порахувала все вірно, перерахувавши свої мідяки.

- Така дія називається відніманням. Ти швидко вчишся. - Якийсь час Бренар дивився в очі своєї дивної учениці, перш ніж промовити: - Раніше я хотів представити тебе в палаці як свою особисту служницю, та у мене виникла краща ідея. Я пропоную тобі стати моєю ученицею.

- Як це? Хіба я зараз не ваша учениця?

- Формально. Але офіційно - ні. Для того щоб стати офіційною ученицею потрібно підписати двосторонню угоду, де прописані усі права та обов'язки сторін. Якщо коротко, то учитель не лише навчає свого учня, але й захищає і несе за нього відповідальність. Покарати учня за провину може лише його учитель, на свій власний розсуд. Але й нагородити - також може лише вчитель. Учень же зобов'язується навчатися та в усьому слухатися вчителя. Звісно ж, є цілий кодекс, що регламентує відносини учня та вчителя, де описано все, що можна, і що заборонено. Проте переказувати його зараз не буду. Він надто великий. То ж, якщо ми укладемо цю угоду, це не лише дасть тобі досить високий статус в палаці, але й захистить від помилок, які неодмінно будуть, в силу того, що ти не знаєш особливостей людського суспільства.