Розділ 2.9. Справжня Мрія.

Наступного дня королівський палац знову готувався до прийому гостей. Після вчорашньої зустрічі в тронній залі придворні, схоже, вже встигли обговорити появу Морани й незвичайні стосунки, які пов'язували її із Зором. Принаймні сьогодні ніхто не намагався розпитувати чорнокнижника про те, що сталося, хоча зацікавлених поглядів він помічав більше, ніж зазвичай.

Сам Зір не надто переймався чужою цікавістю. Його значно більше дратувала необхідність знову перебувати серед людей, які вважали придворні церемонії чимось надзвичайно важливим. Він погодився прийти до зали радше через можливість поспостерігати за майбутніми нареченими принца, ніж через будь-яку повагу до королівського розпорядку. До того ж після вчорашньої зустрічі з Мораною йому хотілося переконатися, що та не вирішить продовжити їхню розмову в найневдаліший момент.

Король уже перебував у залі й час від часу поглядав у їхній бік. Спочатку Зір не надав цьому особливого значення, але невдовзі помітив, що увага короля повертається до нього та Морани частіше, ніж того вимагала звичайна цікавість. Король намагався не демонструвати занепокоєння відкрито, проте його погляд раз у раз затримувався на чорнокнижнику, а потім переходив до жінки, яка стояла неподалік від принцеси Клер.

Зір ледь помітно скривився. Зрештою, він міг зрозуміти причину такої обережності. Учора він справді перегнув палицю, дозволивши особистому роздратуванню взяти гору просто посеред королівського прийому. А враховуючи, що Морана зовсім не схилялася перед його становищем і навряд чи відмовилася б від нагоди відповісти на чергову образу, король мав усі підстави побоюватися повторення вчорашньої сцени. Щоправда, Зір не збирався брати на себе відповідальність за чужі побоювання. Якщо король хотів спокійного прийому, йому варто було подбати про те, щоб певні особи тримали язика за зубами. І бажано почати з Морани.

Морана, схоже, помітила королівську увагу не гірше за нього, але не виявляла жодного бажання реагувати. Вона стояла за Клер, як і належало охоронниці, та час від часу оглядала залу, не надто цікавлячись тим, хто саме намагався оцінити її присутність. Зір вирішив, що поки цього достатньо, і перевів погляд до дверей, звідки невдовзі мали з'явитися останні гості.

Церемоніймейстер оголосив про прибуття двох принцес, і розмови в залі поступово стихли. Першою увійшла новоприбула гостя у супроводі невеликого почту. За нею з'явилася друга принцеса, чий супровід був дещо численнішим. Обидві були одягнені відповідно до свого становища, а їхня поведінка свідчила, що вони добре розуміють значення цієї зустрічі. Це був не звичайний візит до сусіднього королівства, а знайомство, від якого могли залежати майбутні домовленості між кількома державами.

Рона та Ірана, які вже чекали в залі, привітали новоприбулих. Клер теж зробила крок назустріч, дотримуючись належної ввічливості, хоча Зір помітив, що вона не намагалася одразу долучитися до розмови на рівних із тими, хто вже встиг провести в Атлі певний час. Можливо, після дорожньої пригоди й учорашньої незвичайної зустрічі з чорнокнижником їй іще потрібно було звикнути до нового оточення.

До палацової зали прибули останні гості, і тепер король міг нарешті розпочати представлення всіх претенденток на руку принца. Рона, Ірана та Клер уже встигли освоїтися в Атлі, познайомитися між собою й навіть обмінятися першими враженнями про місцевий двір, хоча справжнє суперництво між ними ще не встигло проявитися. Принаймні, відкрито вони цього не демонстрували.

Перша  навоприбула принцеск трималася з помітною гідністю, її погляд ковзав залом так, ніби вона оцінювала не людей, а речі, які могли б становити для неї певний інтерес. У її поставі не було ані розгубленості, ані бажання сподобатися присутнім, а стримана холодність радше нагадувала звичку вважати себе вищою за більшість тих, із ким доводилося спілкуватися. Друга, навпаки, здавалася значно привітнішою: вона трималася спокійно, відповідала на погляди легкою усмішкою й навіть трохи нахилила голову, коли помітила, що Рона та Ірана звернули на них увагу.

— Ваші Величності, дозвольте представити вам принцес Анаю та Араю, дочок короля Ельніну, — оголосив один із супроводжуючих.

Король привітав прибулих і запросив їх наблизитися. Сестри зробили належний уклін, після чого він звернувся до присутніх, назвавши їхні імена та королівство, яке вони представляли.

— Радий вітати вас в Атлі. Сподіваюся, подорож була не надто виснажливою, а перебування в нашому палаці залишить приємні спогади.

— Ви надзвичайно люб'язні, Ваша Величносте, — відповіла одна із сестер, та сама, чия поведінка від початку здавалася Зорові м'якшою. — Ми вдячні за запрошення й раді можливості познайомитися з вашим двором.

Її сестра лише ледь помітно схилила голову, не вважаючи за потрібне доповнювати відповідь. Король, здається, не надав цьому значення й запросив принцес приєднатися до інших гостей. Рона привітала їх першою, Ірана підтримала розмову, а Клер, яка до того часу стояла поруч із Моранoю, також звернулася до новоприбулих із належною ввічливістю. М'якша з близнючок охоче відповіла кожній, тоді як її сестра обмежувалася короткими фразами й уважними поглядами, ніби намагалася якомога швидше скласти власну думку про тих, із ким їй належало провести наступні дні.

Зір спостерігав за ними без особливого інтересу, хоча відзначив, що король нарешті перестав так часто озиратися в його бік. Тепер його увага була зосереджена на гостях, і це давало змогу сподіватися, що сьогоднішній прийом мине без повторення вчорашніх непорозумінь.

Принаймні, доки хтось знову не вирішить перевірити його терпіння.

Коли перші привітання завершилися, король дочекався, поки принцеси займуть відведені для них місця, і звернувся до присутніх. Тепер, коли всі п'ятеро претенденток на руку його сина перебували в залі, можна було переходити до справжньої мети цього зібрання.

Зір помітив, що принц стояв неподалік від Сірин. Він не намагався приховувати своєї прихильності, хоча й не робив нічого такого, що можна було б назвати відвертим порушенням придворного етикету. Просто раз у раз звертався до неї, стежив за її реакціями й, здавалося, значно більше цікавився тим, що відбувалося навколо Сірин, ніж прибулими принцесами.