Розділ 2.6. Ціна кохання

Король саме переглядав документи, пов'язані з відбудовою Атли, коли до його покоїв доповіли про прибуття гінця. Візит не був несподіваним: останніми тижнями до столиці регулярно надходили повідомлення з різних частин королівства, адже після повені потрібно було відновлювати не лише місто, а й дороги, переправи та зв'язок із віддаленими землями. Проте цього разу посланець прибув не від міської ради й не від управителів королівських маєтків.

Король відклав перо й дозволив гінцеві увійти.

Той мав вигляд людини, яка провела в дорозі чимало часу. Одяг був запилений, на чоботях залишилися сліди висохлого бруду, але сам посланець тримався рівно й не намагався приховати втоми за зайвою поспішністю. Він уклонився, дочекався дозволу говорити й передав королю запечатаний лист.

— Це надійшло від наших людей на півночі, ваша величносте. Вони просять передати повідомлення особисто вам, оскільки вважають його достатньо важливим, щоб не чекати чергового звіту.

Король зламав печатку й розгорнув лист. Спочатку він читав мовчки, не змінюючи виразу обличчя, але з кожним наступним рядком його увага ставала дедалі зосередженішою. Дочитавши до кінця, він повернувся до початку й перечитав кілька абзаців, після чого відклав документ на стіл.

— Наскільки достовірна ця інформація?

— Наші люди підтверджують, що на півночі збирається військо. Відомості надходили з кількох місць, і вони збігаються в головному. Проте встановити, кому саме воно підпорядковується, поки не вдалося.

— А його призначення?

— Невідоме, ваша величносте. Немає підтверджень, що воно рухається до наших кордонів, але й підстав вважати, що воно збирається в іншому напрямку, теж недостатньо.

Король знову поглянув на лист.

— Хто ще знає про це?

— Ті, хто збирав відомості, та люди, яким було доручено передати їх до столиці. Ми не знаємо, чи повідомлення вже дійшло до інших держав.

— Чи вдалося з'ясувати, хто віддає накази?

— Ні. Є припущення, що військо збирається не навколо одного з відомих нам правителів, але підтвердити це поки неможливо. Люди, які передавали відомості, не змогли встановити ні його справжнього керівника, ні мету зосередження.

Король помовчав. Його не задовольняла така відповідь, але він розумів, що вимагати від гінця більшого було б марно. Якщо інформація справді надходила з кількох незалежних джерел, це вже було достатньою підставою для уваги, навіть якщо найважливіші подробиці залишалися невідомими.

— Передайте тим, хто відповідає за збір відомостей, щоб продовжували спостереження. Мені потрібна не кількість чуток, а підтверджені дані: хто збирає військо, звідки надходять люди, чи має воно спільне командування і, найголовніше, куди прямує. Якщо з'явиться щось нове, повідомляйте негайно, не чекаючи чергового терміну.

— Буде виконано, ваша величносте.

— Можете йти.

Коли двері зачинилися, король ще деякий час залишався за столом, переглядаючи лист. Він не мав підстав оголошувати тривогу чи вважати появу невідомого війська безпосередньою загрозою для Атланти, але саме невизначеність і не дозволяла відкласти це питання. Військо, яке збиралося на півночі, могло мати власні причини, не пов'язані з королівством, проте було б нерозумно розраховувати на сприятливий для Атланти розвиток подій лише тому, що поки ніхто не погрожував її кордонам.

Після повені країна ще не встигла повністю оговтатися. Атла відбудовувалася, господарство поступово поверталося до звичного життя, але королівська скарбниця й досі мала враховувати наслідки руйнувань, а частина ресурсів залишалася спрямованою на відновлення міста та прилеглих земель. Король добре розумів, що навіть за відсутності відкритого конфлікту підготовка до можливої небезпеки вимагатиме коштів, часу й людей, яких не можна було нескінченно відволікати від інших потреб держави.

Він підвівся й підійшов до вікна. Звідси було видно частину міста: дахи будинків, вулиці, якими рухалися люди, і будівлі, що ще зберігали сліди недавньої повені. Атла поступово поверталася до життя, і король не мав наміру дозволити, щоб результати відбудови виявилися марними через загрозу, до якої країна не підготувалася.

Певний час він розглядав місто, а потім повернувся до столу й натиснув кнопку виклику слуги.

— Передайте головному раднику, що сьогодні я скликаю королівську раду. Нехай прибудуть ті, хто відповідає за військові справи, скарбницю та зовнішні відносини. Питання стосується безпеки Атланти, тому хочу почути їхні доповіді особисто.

Слуга вклонився й вийшов виконувати наказ. Король знову взяв лист із півночі, акуратно склав його й поклав поруч з іншими документами. Поки що він не знав, чи доведеться Атланті готуватися до війни, шукати нових союзників або лише посилити спостереження за північними землями. Але чекати, доки невідоме військо саме визначить подальший перебіг подій, він не збирався.

***

До початку королівської ради встигли зібратися майже всі, кого викликали того ранку. У великій залі засідань уже лежали карти північних земель, звіти про стан прикордонних укріплень і документи, що стосувалися відбудови Атли. Король увійшов без зайвих церемоній, привітався з присутніми й зайняв своє місце на чолі столу.

— Гадаю, усі розуміють, чому я вас покликав, — почав він. — Ми отримали повідомлення про зосередження невідомого війська на півночі. Поки що не знаємо, хто ним керує і куди воно прямує, але маємо достатньо підстав, щоб не залишати цю інформацію без уваги. Я хочу почути, наскільки Атланта готова до можливого ускладнення становища.

Військовий радник розгорнув перед собою один із документів.

— Якщо говорити про чисельність війська, яке ми можемо виставити зараз, то вона не змінилася настільки, щоб вважати становище критичним. Основні підрозділи збережені, прикордонні гарнізони несуть службу, а командування має можливість зібрати додаткові сили. Проте є кілька обставин, які варто врахувати.