Лісова казка

Зміст:

1. Лисенятко прямує в гості до друга             

2. Зустріч з ведмедем

3. Боротьба з ворогом

Лисенятко прямує  в гості до друга.

 В далекому лісі, у нас в Україні,

 Жило лисенятко в маленькій хатині.

  І от у Неділю зібралось на свято 

  З Днем ангела друга свого привітати.

   Стежиною, пісню співаючи, йде,

   У лапках для Вовчика квіти несе.

   Щасливий, що друга свого привітає, 

   Аж раптом зайчисько на нього стрибає.

- Вуханю привіт! Ти куди це так мчиш?

   Немовби ракета на мене летиш!

- Біжу я додому, бо в лісі біда:

З’явилась тварина тут зла і лиха.

Усіх нажахала, перелякала,

Ховатись примусила, спокій забрала.

Коронавірусом звуть це чудовисько!

Втікай лисеня, бо дожене страховисько.

- І чим же цей звір так тебе налякав?

Тут зайчик подумав і тихо сказав:

- Великий, кремезний цей звір і лупатий.

У нього не лапи – залізні лещата.

Ну  все, я втікаю, бо дуже боюся,

Залізу у нірку й клубочком згорнуся.

По правді чудовиська зайчик не знав

Та страх величезний усе змалював.

- Втікай, якщо хочеш, а я не боюся.

До Вовчика-братика я не спізнюся.

Іде собі далі та пісню співає,

Аж білочка прямо під лапи стрибає.

- Руденька привіт! Ти куди поспішаєш?

Неначе торпеда з кущів вилітаєш!

- Біжу я додому, бо в лісі – біда:

З’явилась тварина тут зла і лиха.

Усіх нажахала, перелякала,

Ховатись примусила, спокій забрала.

Коронавірусом звуть це чудовисько!

Втікай лисеня, бо дожене страховисько.

- І чим ця тварина тебе налякала?

   Подумала білочка й тихо сказала:

- Великий, кремезний цей звір і лупатий,

У нього не лапи – залізні лещата.

Жорстокий, сердитий, мов тигр ричить.

Якщо когось зловить, йому вже не жить.

З лисятком Руденька мерщій попрощалась,

Залізла на дерево і заховалась.

Налякана білочка навіть не знала,

Що звіра уявного нам змалювала.

- Ховайсь, якщо хочеш, а я не боюся.

До Вовчика-братика я доберуся.

Іде собі далі та тихо співає,

Аж раптом, назустріч кабан вибігає.

- Кабанчик привіт! Ти куди поспішаєш?

Нічого попереду не помічаєш?

- Біжу я додому, бо в лісі біда:

З’явилась тварина тут зла і лиха.

Усіх нажахала, перелякала,

Ховатись примусила, спокій забрала.

Коронавірусом  звуть це чудовисько!

Втікай лисеня, бо дожене страховисько.

- І чим же цей звір так тебе налякав?

Подумав кабанчик і тихо сказав:

- Високий, кремезний цей звір і лупатий,

У нього не лапи – залізні лещата.

Жорстокий, сердитий, мов тигр ричить.

Якщо когось зловить, йому вже не жить.

До смерті замучить усіх, хто попався.

 - Бувай, - і швиденько в кущах заховався.

- Втікай, якщо хочеш, а я не боюся.

У гості до друга я все ж доберуся.

Прямує лис далі, та вже не співає,

Уважно попереду все розглядає.

Аж раптом назустріч хтось стежкою йде…

Лис дивиться й лису погано стає:

Високий, кремезний цей звір і лупатий,

У нього не лапи – залізні лещата.

Жорстокий, сердитий, мов тигр ричить.

Якщо когось зловить, йому вже не жить.

- До смерті замучить мене, бо попався!!!

Зі страху лис впав і в траві заховався.

Лежить бідолаха і думку гадає:

«Я ж не боягуз, нехай ворог втікає».

Зібрав всю сміливість свою і піднявся.

Та від побаченого аж здивувався.

Зустріч з ведмедем

Стежиною прямо до нього іде

Не чудисько дивне лупате і зле.

І зовсім тварина ця не ричить.

- Та це ж мій знайомий лікар – ведмідь.

- Привіт пане лікарю,- лис привітався.-

- Вам звір злий, кремезний не зустрічався?

Із подивом глянув на нього ведмідь.

- Коронавірусом звір називається,

Кого не зустріне, всі дуже лякаються.

Високий, кремезний він і лупатий,

У нього не лапи – залізні лещата.

Жорстокий, сердитий, мов тигр ричить…

- Чекай лисеня,- мовив лікар -ведмідь.-

- Коронавірус не звір - це хвороба,

Що уражає старого й малого.

Гарячку і кашель вона викликає

Та деколи в звірів життя відбирає.

Якщо вчасно вірус не зупинити,

Він може багато звірят погубити.

- То що ж нам робити і як захиститися,

Коронавірусом не заразитися?

- Для цього існує перелік правил:

По-перше від інших тримайся подалі.

Хто заховався, той має рацію,

Найбільш ефективна – самоізоляція.

Сиди собі вдома та книги читай,

Виконуй уроки. Та не забувай:

Ретельно мий лапи водою із милом,

Брудними руками лиця не чіпай.

Якщо вже так сталося, що захворів,

Мерщій викликай лісових лікарів.

А зараз швиденько додому вертайся.

І пам’ятай – від хворих подалі тримайся!!!                                                                                                                                                 

Боротьба з ворогом

Сумне лисенятко додому прямує.

Воно не боїться, а лікарів шанує.

І поважає за їхню турботу,

За те, що виконують свою роботу-

На небезпеку себе наражають,

Звірів рятують, хворим допомагають.

Коронавірус лісом гуляв,

Хто не берігся, того заражав.

Передавався через ручки,

Лапкостискання, квітки, гілочки,

Через обійми і поцілунки,

Немиті овочі, фрукти, дарунки.

Чекав на дитячих майданчиках,

У  парках, кафе, ресторанчиках.

Та на сторожі були лікарі,

Неначе казкові герої.

З ранку до ночі і, навіть, вночі

Завжди були готові

З ворогом боротися, хворих лікувати,

Вірусу смертельному бій невпинний дати.

Всі звірі навчились жити інакше: