Глава 40

Трійця досить жваво рухалася лісом, оминаючи повалені дерева та кущі. Білий вогник то ставав ближче, то віддалявся, але весь час залишався у полі зору.

— Щось не так, — підмітив Степан, — минулого разу він сам на нас вийшов. То чого цього разу не зустрічає?

— Не знаю, але не варто випробовувати духів лісу.

— Духів лісу? Це той лис? — вирішила перепитати Катя, щоб пересвідчитися в тому, що все правильно зрозуміла.

— Ш-ш-ш… Тихіше! — Андрій хотів бути максимально обережним, на той випадок, якщо Степан мав рацію.

— Так, це той, наче звичайний білий лис, — детектив продовжив пошепки відповідати на питання. — Але зовнішність оманлива. В цій тварині ховається дух. Як каже Андрій — захисник лісу, — зробивши невеличку паузу, він продовжив: — Треба дійсно бути обережними і не провокувати його!..

— Гаразд… — все ще невпевнено відповіла дівчина. Вона знала по розповідях мами, що представляє собою такий лис. Але це була зовсім інша тваринка.

Уповільнившись заради своєї безпеки, нарешті вони почали наближатися до своєї цілі. Білий вогник більше не віддалявся, а лише наближався.

Коли вони нарешті побачили тваринку, всі зупинилися. Світло більше не здавалося таким білим. Наче до нього додали якоїсь сірої тьмяності.

Лис дуже швидко наближався до них, так само, як і минулого разу — зиґзаґами.

— Катю, не ворушись! Коли він сяде перед нами, просто дивися йому в очі, — пошепки наказав Степан.

— Навіщо?

— Просто роби, як я кажу!

Лис не зупинився, як минулого разу. Він почав робити кола, навколо людей, оглядаючи їх з усіх сторін. Інколи тваринка наближалася надто близько, гарчала, потім відскакувала і знову починала бігати колами.

Шокований Степан подивився на Андрія. В очах можна було прочитати питання: «Що відбувається?» Журналіст лише помотав головою, даючи зрозуміти, що зараз не потрібно нічого робити.

Це був той самий лис, в цьому не було сумнівів, але тепер він був іншим. Білосніжне хутро більше не було пухнастим. Тваринка була брудною, в деяких місцях на спині були плішини. Щось таке відбувалося з лісом, що вбивало лиса.

Оббігши ще кілька разів навколо людей, лис дуже різко зупинився і почав вдивлятися в обличчя непроханих гостей. Побачивши щось знайоме, тваринка просто сіла і почала роздивлятися.

— Дивися йому в очі, — нагадав Каті Степан. Після чого перевів свій погляд на лиса, і приготувався до розмови в своїй голові.

«Хто ви? Навіщо прийшли до… до мого лісу?» — кінчик хвоста у лиса нервово тремтів.

«Ми прийшли дізнатися, що тут коїться, і покінчити з цим!» — а для себе Степан підмітив, що лис дуже дивно поводиться після їхньої останньої зустрічі.

Ліворуч від детектива щось поворухнулося. Це була Катя, яка від шоку ледь не впала. Степан на це не відривався, зараз в нього була дуже важлива розмова. Йому залишалося сподіватися, що Катя повернеться до розмови в своїй власній голові.

«Коли ви були в моєму лісі?»

«Ти що, чуєш всі мої думки? Я на це не погоджувався».

«Мені твій дозвіл не потрібен!» — лис підскочив на лапи і готувався нападати. — «Питаю востаннє: коли ви були в моєму лісі?»

«Так, давай не будемо поспішати. Я зараз все розповім».

«Кажи, інакше… Привіт, люди!» — голос в голові став спокійнішим, а сам лис сів на землю.

В цю мить Степан не витримав і відвів погляд, щоб подивитися на Андрія. Той був не менш спантеличений, ніж детектив.

— Що відбувається? — тихенько спитала Катя.

— З ним щось не так. Наче він почав забувати, хто він, — поділився своїми припущеннями Степан.

— Думаю, це вплив того, до кого ми йдемо. Що б за сутність там не була, вона вбиває ліс і його духа, — Андрій був дуже знервований, він ніколи такого не чув, і тим більше не бачив. — Треба швидко дізнатися, що відбувається, і куди нам рухатися, доки він спокійний і дружній.

Кивнувши, всі погодилися зі словами Андрія і повернулися до лісового охоронця.

«Ви знову повернулися?! І змогли врятувати дівчину», — голос в голові Степана був дуже радісний.

«Так, ми повернулися…»

«Навіщо ви повернулися? Хочете забрати ще якісь тіла?»

«Ми знаємо, що тут відбувається щось дивне. І ми хочемо допомогти це зупинити!»

Хвіст лиса почав тремтіти, йому ці слова точно не сподобалися. Степан не знав, як тваринка спілкується з усіма трьома людьми одночасно, і про що саме говорить з іншими. Але був певен, що якщо всі разом почнуть давити на лиса, тваринка може знову змінити свій настрій.

«Це мій дім, і тут нічого не відбувається! Тож, якщо вам більше нічого не потрібно, ви повинні залишити мій ліс!» — все ще дружньо відповідав дух лісу.

«Тут точно щось відбувається! Зазвичай в лісах не знаходять десяток тіл. І все це впливає на тебе і твій дім. Ти змінюєшся!» — максимально обережно Степан підбирав слова, щоб не «зламати» лиса.

«Ви повинні піти!» — хвіст тваринки тремтів ще сильніше.

«Якщо не віриш мені, сам подивися на свій хвіст. Він перестав бути білим і пухнастим. Те, що знаходиться десь в лісі, впливає на тебе, можливо, навіть вбиває! Ти повинен повірити, що ми прийшли тобі допомогти!»

«Вони теж так казали!»

Після цієї фрази лис відвернувся від людей і почав роздивлятися свій хвіст.

— Тут є інші люди!.. — ледь стримуючи емоції, що наринули, почав розмову Степан. — Він сказав, що до нього приходив хтось іще, пропонуючи допомогу.

— Отже, нам доведеться зіштовхнутися з групою людей, — безрадісно підтримав розмову Андрій. — Мені сказав, що він єдиний охоронець цього лісу. Колись тут жили інші духи, але залишили це місце. Також стало менше тварин.

— І він все це тобі розповів? — здивувалася Катя. — Під час нашої розмови він радів, що мене встигли вчасно врятувати, і що я повернулася з новими друзями. Запитав, навіщо я прийшла минулого разу. І коли дізнався, що я шукала людей, через яких помирали інші люди, одразу сказав, що ми тут нікого не знайдемо, — на секунду вона замовкла, після чого продовжила: — До речі, це дійсно інший лис, він не пам’ятає мого дідуся... Може, він на їх стороні? — несподівано осяйнуло дівчину.