Умі лежала на підлозі з якгогось камення і вимощеним в мишачій крові. Єдине що пам'ятала вона, що її гепнули якісь тіні.
—Дде...
—Ой не прокручуй це ми вже чули—сказала якась статуя.
—Ви статуя?
—Ні— сказала "статуя". —Я Анар. Страж башти і той хто тебе гепнув.
—Анал!— крикнув хтось зі коридора.
Анар зробив вигляд наче не чув. Він своїми очима дивився на зв'язану мишу. Його сіра ковдра з пір'я і пуху була сумною. А ще дивився на неї зі співчуттям.
— Ох ти б знала нащо тебе закрили. — сказав той. — Ага бачу всі тут. І дівчинко я розкажу тобі секрет нащо ти тут. — додав Анар і підняв табличку на якій було показано як сови роблять коло навколо стікаючи кровю мишу. І з тої миші вилазить дух їх божества зі совиною головою.
—Ви зробите це зі мною??? — перелякано сказала Умі.
—Ні ми є не тварі якісь! — сказав Анар. — Тому спочатку полємо ту ділянку де ми з тебе зробимо відкриту консерву кров'ю миші-самця. Залишилося дістати ту кров.
—ГЕЙ ВИ ТВАРЮКИ ПЕРНАТІ!!!—закричав хтось. —ВАМ ГАПЛИК!!!!!!
Цим кимсь був —— Тіті. Він викликав Фука на бій і той прилетів.
—Що ти хочеш? —спитав той.
—Я ХОЧУ ПОМСТИ!!! — кричав він.