Тіті думав, що їм песець, до того ж вони загубилися, тому їм була потрібна мапа. Але була одна проблема.
-Наш картограф був у полоні сов. А ті звірі не дурні, наче знали про те, що він нам треба. Тому закрили його досить високо, у глиб дерева— сказав Тіті.
—Пуг-Пуг схоже на те що, це капець— сказав Філіп.
—Ентоні, що нам робити?
—Ттттррреббба зззввільнитти нашшшшого картографа.
—Добре, пуг-пуг але як?
Тіті, Філіпу, та Ентоні неприходили в голову думки та ідеї. Але вони вирішили не здаватися.
—Слухайте — раптом вимовив Ентоні.— А я ж маю його мапу.
—ІІФФФФФФ, І ЯКОГО РАНІШЕ НЕ СКАЗАВ?????!!!!!!—з гарячим обличчям, та над потужною здісттю сказав Тіті.
—Небуло приводу, та ппппппппевного настрррою від тебе — перелякано та заїкаючись про пікав Ентоні.
—ТТТТЕБЕ НЕ ХВИЛЮЄ, ЩО ТАМ МОЯ ССЕСТРА?!!! І З НЕЮ ТАМ НЕВІДЬ-ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ!!! ЧИ ВОНА ДЛЯ ТЕБЕ ПУСТЕ МІСЦЕ??!!!
—Тихше Тіті, тихше.— почав заспокоювати його Філіп.
—Добре я спокійний і не хочу знити тут усіх.— почав заспокоюватись Тіті.—То де ти кажеш вона?
—Зараз прилечу!—сказав Ентоні і "полетів".
Пройшло три години.
—І так є дві новини хороша і погана. Погана— мапа порвана, хороша я її вже прочитав і знаю, що нам треба сюди, думаю що там є багато корисних штук—сказав Ентоні.
—Добре а тепер давайте спати.— додали Тіті та Філіп.