Розділ VІ. Урочиста мить.

За столом панувала тепла тиша. Склянки дзвеніли, обличчя світилися від посмішок, і здавалося, ніби дві родини знайомі все життя. Потім Марк підвівся. Меган одразу відчула хвилю — ту саму, трепетну, що завжди приходила перед важливими моментами.— Я хочу сказати кілька слів, — сказав він.

Усі погляди звернулись до нього.

Він обійшов стіл, підійшов до Меган і взяв її за руку.

— Ми з Меган пройшли через багато… навіть за такий короткий час. І я впевнений у

кожному слові, яке зараз скажу.

Він опустився на одне коліно.

— Я люблю тебе. І я хочу, щоб ти була поруч зі мною завжди. Меган, ти станеш моєю

дружиною?

У Меган перехопило подих. Вона встала, опустилась до нього, торкнулась його лиця та

прошепотіла:

— Так. Так, Марку… я хочу цього.

За столом почулося тихе зітхання, потім — оплески. Мама Меган витерла очі, батько

Марка схвально кивнув, а Аманда обійняла майбутню невістку.

— Вітаємо в родині, Меган, — промовила мати Марка з щирою теплотою.

— Вітаємо вас обох, — додав батько, міцно потиснувши руку сина.

6.1Після оголошення

Коли вечірня метушня трохи стихла, Меган і Марк вийшли на подвір’я.

Усе навколо було тихим, повітря наповнене ароматом трави й ранньої ночі.

— Ми справді це зробили, — прошепотіла вона.

— Авжеж, — усміхнувся він і обійняв її за талію. — І це тільки початок.

Він нахилився і поцілував її — не шалено, не поспіхом, а глибоко, ніжно, так, як цілують

уже не просто коханих… а майбутніх чоловіка й дружину.

Меган відчула, як нова сторінка їхнього життя відкрилась просто зараз.

І попереду вже не було страху — тільки вони двоє та їхня доля.

Ніч огорнула дім тихим сяйвом. За вікном шелестіло листя, ніби все навколо світилося

золотим пилом. Меган стояла у своїй кімнаті біля прочиненого вікна, вдихаючи

прохолодне повітря. На пальці — свіже, ще незвичне кільце. Її серце досі билося

сильно, наповнюючи груди солодким трепетом.

Тихий стукіт у двері.

Вона обернулася — Марк.

Він зайшов без слів, закрив за собою двері, і на мить просто дивився на неї. У його

очах була м’якість, якої вона в ньому ще ніколи не бачила, і вогонь — той самий, який

завжди розпалював щось глибоке всередині неї.

— Меган… — тихо вимовив він, підходячи ближче.

— Я не можу повірити, — прошепотіла вона. — Ми… заручені. Офіційно.

Марк усміхнувся.

— Я знав, що хочу цього з першої хвилини, коли побачив тебе. Ти — моє майбутнє.

Він торкнувся її щоки тильною стороною пальців. Меган затремтіла. Тіло відгукнулося,

як завжди — швидко, глибоко, невтримно. Марк нахилився до неї, поцілував у скроню,

потім у щоку, зупиняючись лише на мить, щоб подивитися їй у очі.

— Можна? — тихо запитав він, ніби вперше.

Вона кивнула.

Його губи торкнулися її губ так ніжно, що у Меган перехопило подих. Поцілунок швидко

поглибився — повільний, пристрасний, повний обіцянок. Марк притягнув її до себе, і

вона відчула, як його руки ковзають по її спині, окреслюють кожну лінію, ніби

запам’ятовують її заново.

Він підняв її на руки, легко, природно, як щось давно знайоме, і відніс до ліжка.

Світло від нічної лампи ковзало по їхніх силуетах, роблячи все навколо м’яким,

теплим, майже нереальним.

Коли його пальці розстебнули її сукню, Меган затамувала подих.

Коли його губи торкнулися її ключиці — здригнулася.

Коли він прошепотів її ім’я на вухо — відчула, як по тілу проходить хвиля, така сильна,

що світ ніби розчинився.

Вони зливалися повільно, глибоко, без квапливості, як дві частини одного цілого, що

нарешті знайшли одна одну.

Кожен подих, кожен вигин тіла, кожна мить була насичена коханням, пристрастю й тією

впевненістю, яка народжується тільки тоді, коли двоє готові ділити все — життя, шлях,

ризики, майбутнє.

Її пальці вплелися в його волосся. Він шепотів їй “моя”, вона відповідала “твоя”.

І ніч розквітала навколо них теплом і світлом, яке вони створювали самі.

Коли все стихло, Марк обійняв її ззаду, накривши її долонею на животі, як захист, як

обітницю.

— Тепер ти моя наречена, — промовив він тихо, майже сонно.

Меган усміхнулася, закриваючи очі.

— Тепер — назавжди.Її остання думка перед тим, як заснути, була про те, що попереду велика історія… і не

лише про кохання.

6.2 Підготовка до весілля — перші кроки

Ранок після заручин приніс раціональність: емоції вщухли, але поряд з ними з’явилися

списки, дзвінки й питання. Меган і Марк сіли за кухонний стіл із чашками ще гарячої

кави й блокнотом між ними.

— Потрібно вирішити кілька простих речей, — сказав Марк, із делікатною усмішкою,

яка знімала частину тривоги. — Дата, місце, список гостей.

Вони склали приблизний план: невелике весілля — улітку, у парку біля містечка або в

тій галявині біля лісу, де стоїть будинок його батьків (романтична опція, що подобалася

обом). Родини — обов’язково. Друзі — кілька найближчих. Ні великого офіціозу, ні

показного розкошу: тільки близькі люди і їхня щирість.

Мама Меган запропонувала допомогти з приготуваннями; тато Марка наполіг на

перевірках техніки й забезпеченні — місце, паркування, намети. Вони домовилися:

спершу поговорити з обома сім’ями, узгодити приблизну дату, потім — знайти сукню і

костюм, вибрати фотографа.

Перший пункт «сукня» став приводом для пригод: Меган, яка ніколи не мріяла про

«пишний» фасон, підійшла до вибору практично, але з мрією — щось просте, але зі

«своєю» деталлю, може — вишивка з мотивом лісу. Марк тим часом почав шукати

майстра, який би підготував невимушений костюм; він хотів виглядати чисто і зручно —

як він сам, але «наречено».

Підготовка перетворилася на серію делікатних рішень і теплих розмов: пробні сукні,

вечір у пошиття, каталоги й смішні фото в телефоні. З кожним кроком вони відчували,