Ліс

День 1

Я Кендал. Це мій щоденник. Я їхав у поїзді, коли раптом сильний удар, світло в очах і я прокидаюся тут. Навколо мене, щось схоже на ліс - це нібито дерева, але вони чорні, місцями сірі. Я прокинувся увесь у багнюці. Навколо щось схоже на болото, мокро й холодно. Коли я дихаю з рота йде димка. Місцями з дерев потроху виступає чорна смола....або ні. Я не впевен, що це саме воно. На мені футболка, шорти та легка кофтинка. На нозі поріз - коли уставав зачепився за гілку. Зараз я заметив, що усі гілки без листя. Господи....

Пройшла здається ціла вічність. Я почув крики. Це була мішанина з рику тварини на дуже високій ноті та сміху дитини. Я біг майже з пів години. Наразі я у самій гущі лісу - він і не думає закінчуватися. Навколо мене вже більше дерев, вони нормальні, з листям, зелені, але все ще трохи сірі. Вже не так холодно, комфортна температура. Навколо тишина. Лише інколи я чую далекий вий вовків. В мене багато порізів на руках та лиці - я біг через гілки не розбираючи шляху, мені було всеодно, тільки б подалі від цього крику. Я знайшов трохи тканини - висіли на дереві у тому потворному місці. Із неї я зробив собі бинти. Наразі все. 

Вже ніч. Я знайшов невеличку печерку, можна навіть сказати нору. Я наламав гілок, бо сонце вже заходило за обрій та закрив прохід.

День 2

Усю ніч я не міг заснути. Хто зна, хто чи що тут може водитися, а особливо після вчорашніх пригод. У лісі було занадто тихо. Це свідчило, що більшість тварин, що тут живе полюбляє день. Але те, що я чув учора....

 У будь якому випадку, наразі моя ціль знайти людей та вибратися звідси. 

Мені страшно. Що це?! Розповідаю все по черзі. Зараз ніч. Я знову у цій печерці. Я знайшов трохи їжі удень, хоч це й були ягоди та вже не так скрутно. Як тільки сонце зникло з горизонту почався жах. Я чую багато криків. Це ті самі, що й тоді крики. Але є й інші. Тварину ніби вивертає навиворіт, такий звук. Це створіння дуже сильно кричить. Я зараз оглохну. 

ЦЕ НЕ ЗВИЧАЙНИЙ ЛІС

Годі моїм сподіванням, що я знайду людей і мені допоможуть. Я тільки-що побачив це створіння. Воно, воно....господи... . Я ледве не закричав коли побачив його голову. Це людина. Майже, людина. В неї занадто довгі кінцівки, ходить вона наче на коленях. Кожа сіра. Волосся майже немає, місцями воно вирване і звідти зтікає кров... . Одежа порвана у багатьох місцях, брудна, більша частина забруднена цією чорною смолою. Це не смола. У різних створінь свої характерні ознаки - у деяких є волосся, у деяких ні. Деякі мають очі, а деякі ні. У багатьох розірван рот. З нього стирчать великі, міцні зуби. Звісно, вони не найкращі за чистотою, але гострі.

Дерева наволо почали ламатися під натиском цих створінь, вони потроху сіріли, листя опадало. Я пишу це вже уранці, бачачи наслідки. Тому:

День 3

Так ось: більшість дерев посіріла, як там де я прокинувся. Листя більшістю своєю опало, в деяких місцях видно, що його насильно хтось обірвав. Калюжі чорної субстанції....

Ще одне погане відкриття - це заразно. Я сунув гілку відломленим кінцем до цієї субстанції. Місце де вона була надломлена, а саме смола після дотику почала чорніти. Листочки, що ще залишалися на гілці потроху почали сіріти та опадати. Чорна субстанція потроху, але швидко розтікалася у гілці. Я кинув її як найдалі. Через декілька хвилин гілка була чорна, а через ще декілька - почала гнити. Схоже, пора тікати звідси. Як я зрозумів ця зараза передається через кров, а тобто треба бути дуже акуратним. На щастя, в мене є бинти. Схоже, тканина була не інфікована.

Я побіг як найдалі не розбираючи шляху. Я був у відчаї. Я не розумів, що коїться, та й зараз не знаю.