Ліс мовчить - душа кричить
Коли приходить Марі Луїд
Різдво мафорій ночі укриває,
Блищить на небі зоряний іврит.
А Марі Луїд у дорогу вирушає.
Й снігами розсипа сліди копит...
Мороз січе подорожан вітрами,
Та в Марі всохла і нечула голова.
Йдучи, вона торохкотить кістками,
І клацає її щелепа нежива…
Палають в мороці очниці-поводири,
На ній - вінець із падуба й плюща,
Вітри стрічки заплутують у вири,
І сіпа хуга поділ білого плаща…
Вона бреде неквапом між хатами,
І жодних Кляча не мина дверей.
Все древніми й забутими стежками
Приходить Сіра Шкапа до людей…
Сім’я господаря підводиться з-за столу,
Щоб гостю не пустити за поріг.
І пісня з уст зривається додолу,
Бо рима - їхній вірний оберіг.
Єдиний засіб зберегти запаси
І змусить щезнуть кобилячий лик -
Це ліпше, ніж Марі Луїд, точити ляси.
А Мертва Кляча - вправна на язик.
Коли ж герць слів сягає апогею,
Й господарям вривається терпець,
Марі Луїд все ж кличуть на вечерю.
І гордо та сідає на стілець.
Вона їсть пудинг, елем запиває,
Прядуться сміх й розмови за столом,
А Марі Луїд лихо з хати вимітає
Її натомість устеляючи теплом.
Веселий гул підноситься до стелі,
І Час Старий дотікує свій лік.
Коли приходить Марі Луїд до оселі,
Із нею прибуває Новий Рік.
Відредаговано: 18.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
