Ліс мовчить - душа кричить
Село-привид
Ведуть стежки в покинуте село,
Їм бур’яни відкушують кінці.
Над ним недолі майорить крило,
Хатини мох вкриває, мов рубці.
Балки попадали між голих стін,
Тумани крокви скраюють на скибки.
Й злітаються примари до руїн,
І зазирають крізь розбиті шибки.
І оглядають лиш ганчір’я і друзки,
На місці від колишніх їх життів,
Заламуючи руки-галузки
І стогнучи вітрами почуттів.
Із ними тужать лиси й павуки -
Єдині мешканці полишених хатин,
Де морок облюбовує кутки,
І пилом припадає часу плин.
Кружляє смерть поміж старих ікон
Й запрошує трагедію до пари.
І здичавілі сни коло вікон
Перетворились на лихі кошмари.
Відредаговано: 18.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
