Ліс мовчить - душа кричить

Автобус

Шепочуть шини об дорогу,

Салон усмоктує пітьму,

Кидають лампи на підлогу

Калюжки світла нечіткі,

І шибки бринькають хисткі.

 

Втискаюсь в крісло і чекаю,

Автобус пильно озираю:

Хто вийде, лишиться, зайде?

Коли нова зупинка й де.

 

А ззовні міняться пейзажі,

Неначе темні вітражі.

Путі сплітають круговерті

Й повзуть удалеч, мов вужі.

 

Я міцно свій рюкзак стискаю

Куди цей шлях веде - не знаю,

Я їду лиш туди, усе,

Куди автобус відвезе.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше