Ліс мовчить - душа кричить
У мандрах
Моє взуття порепане й потерте:
Його стоптали сонмища шляхів,
А одяг - виїло щипке проміння,
Й оздобили сузір'я порохів.
Я вешталась морями і лісами,
Долала кратери й гірські хребти.
І вирвалась за межі екзосфери,
Бажаючи Земну орбіту перейти.
Я шастала квазарів просторами,
Намети напинала між планет,
В туманностях блукала між зірками
Й каталась на хвостах комет.
Лишала пояс Койпера позаду
І продиралась поміж чорних дір.
Я йшла туди, де досі не бувала,
Й шукала те, чого не бачив зір.
Я мандрами живу,
Я - вічна подорожня,
Лиш волі кличеві даю себе вести.
Я хочу звідати усе, спізнати все, що можна.
І знаю лиш одну мету: іти.
Відредаговано: 18.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
