Ліс мовчить - душа кричить

Лісам

Моє серце вкорінене в лісі,

В поріддя вросло кам'яне.

Загублене в листі,

Заблукане в нетрях,

І від птичих трелей хмільне.

 

Воно вкрите травою й мохами,

Підґрунтя для ягід й суцвіть.

Мандрує по дуплах,

Шурхоче гілками,

А на дні озера - спить.

 

З мавками заводить воно хороводи

І кличе чугайстрів в танки.

У піжмурки грають з ним:

Щезник - у хащах,

А в річці  - водяники.

 

Роз'ятрене світом

(його мордували зневіра,

вагання і страх),

Полине воно у гущини дрімучі

І спокій віднайде в лісах.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше