Ліс мовчить - душа кричить

Подорожні

Ми відлили собі із надії ключі
І замкнули на них всі тривоги.
Осідлавши жагу до пригод, ми її
Запрягли у двоколку дороги.

Вона збита з вітрів, манівців та стовпів,
Сонце й місяць - невпинні колеса.
І жага до пригод її мчить вздовж шляхів,
Мов крилаті сандалі - Гермеса!

Подобається

#1052 в Різне
#151 в Поезія

Відредаговано: 29.12.2025