Ліс мовчить - душа кричить

Асфіксія

Трапляється, що мозок рвуть слова,
Та щойно їх силкуєшся сказати,
Тебе шпурляє у шалену круговерть,
Стрімкий потік якої не здолати.

Твій ніс та очі забиває вщерть,
А струмінь тіло припечатує до дна.
І замість кисню до легень тече
Лише їдка й пекуча рідина.

І ти мовчанням захлинаєшся,
Хрипиш. І клекіт стугонить в крові.
Під товщею німого крику
Рве серце греблі в голові.

Подобається

#1052 в Різне
#151 в Поезія

Відредаговано: 29.12.2025