Ліс мовчить - душа кричить

Синдром Пігмаліона

Я зродила тебе із фантазій пучини
Й удихнула життя до грудей.
Я кінцівки твої зліпила, мов з глини,
Із сюжетів своїх та ідей.
Шкіру сплела з почуттів та емоцій,
А лице висікала з бажань,
Аби світ милувався на нього і бачив
Надзвичайність моїх міркувань.
Я зіткала волосся із кожної думки,
Що ятрилась у тямі моїй,
Змайструвала могутнє серце для тебе
Зі своїх найзатятіших мрій...

Я створила тебе:
Кожну рису власноруч,
Та чим довше тебе споглядаю,
Тим скоріше мій захват охоплює безум:
В нім я разюче згораю!

Влада Хвала

Подобається

#1052 в Різне
#151 в Поезія

У тексті є: вірші власні, поезія, слов'янська міфологія

Відредаговано: 29.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись