Ліс мовчить - душа кричить

Лісам

Моє серце вкорінене в лісі,
В поріддя вросло кам'яне.
Загублене в листі,
Заблукане в нетрях,
І від птичих трелей хмільне.

Воно вкрите травою й мохами,
Підґрунтя для ягід й суцвіть.
Мандрує по дуплах,
Шурхоче гілками,
А на дні озера - спить.

З мавками заводить воно хороводи
І кличе чугайстрів в танки.
У піжмурки грають з ним:
Щезник - у хащах,
А в річці - водяники.

Роз'ятрене світом
(його мордували зневіра,
вагання і страх),
Полине воно у гущини дрімучі
І спокій віднайде в лісах.

Подобається

#1052 в Різне
#151 в Поезія

Відредаговано: 29.12.2025