Розділ 25

— Сину. Виконай наказ.

Голос короля згас так само раптово, як з’явився.

Ніхто не рухався.

Десь далеко над ними Чорний Маяк ще кілька секунд гудів.

Низько.

Майже нечутно.

Потім стих.

Залишилося серце.

БУМ.

Пауза.

БУМ.

Каель стояв із документом у руках.

Зовнішня печатка була розірвана.

Під нею — друга.

Чорний віск.

Королівський знак.

Не герб держави.

Особиста печатка короля.

Дейр бачив її лише двічі в житті.

На смертних вироках.

І на наказах, які не повинні були існувати.

— Читай, — сказав він.

Каель не підняв очей.

— Я чув.

— ЧИТАЙ.

Міра здригнулася.

Сайла не сказала нічого.

Орен стояв нерухомо.

Безіменна жінка дивилася на Каеля.

А Мірна під ними лежала закута, величезна й майже нерухома.

Одне її око знову було закрите.

Наче вона теж чекала.

Каель провів пальцем по чорній печатці.

— Я не повинен був відкривати це раніше.

Дейр засміявся.

Без радості.

— Ти серйозно?

— Так.

— Після Грейла?

Після колисок?

Після людей у стінах?

Після того, як ми знайшли живу істоту, в яку ваші предки встромили Маяк?

— Я не знав про неї.

— Але знав достатньо.

Каель нарешті підняв голову.

— Так.

Тиша.

Найгірше слово.

Не виправдання.

Не «можливо».

Так.

Дейр зробив крок.

Меч лежав у руці сам собою.

— Скільки?

Орен глянув на нього.

— Дейре.

— Ні.

Він не відводив очей від Каеля.

— Скільки ти знав до входу?

— Не все.

— ЩО САМЕ?

Каель стиснув документ.

— Знав, що Маяк не просто відлякує Морокліс.

Тиша.

Сайла повільно:

— Продовжуй.

— Знав, що після запалення можна...

Він зупинився.

Міра:

— Можна що?

Каель подивився на Мірну.

Потім на чорне коріння.

— Змінити напрямок його росту.

Ніхто не зрозумів одразу.

Дейр — першим.

І від цього стало холодно.

— Напрямок.

— Так.

— Лісу.

— Так.

— Ви можете спрямовувати Морокліс?

Каель похитав головою.

— Король думає, що може.

Сайла стала біла.

— Куди?

Каель мовчав.

Дейр уже знав.

— На кордон.

Каель глянув.

— Так.

— На сусідні держави.

— Так.

Орен заплющив очі.

Міра прошепотіла:

— Боги...

Безіменна жінка сказала:

— Не боги.

Ніхто не глянув.

Каель зламав чорну печатку.

Віск упав на підлогу.

Мірна здригнулася.

Ледь.

Але всі побачили.

Наче знала цей знак.

Каель розгорнув другий аркуш.

Щільний папір.

Чорні літери.

Внизу — королівський підпис.

Дейр сказав:

— Читай уголос.

— Це не...

— УГОЛОС.

Каель подивився.

Можливо, хотів відмовитися.

Потім побачив Міру.

Сайлу.

Орена.

Безіменну.

Навіть не Дейра.

І зрозумів:

якщо зараз знову щось приховає, перестане бути їхнім командиром остаточно.

Він почав.

— «До Каеля Рена. Особисто. Відкрити після входу до Керн-Вару або в разі підтвердження активного Серця».

Сайла різко:

— Він називає це Серцем.

Каель кивнув.

— Так.

— Значить, знав.

— Так.

Дейр:

— Далі.

Каель ковтнув.

— «Офіційне завдання експедиції — відновлення Чорного Маяка для стримування розростання Мороклісу».

Пауза.

— «Офіційне завдання вважати прикриттям».

Міра закрила очі.

Орен тихо засміявся.

Зламана людина.

— Звісно.

Каель читав далі.

— «Справжня мета — відновити кероване спрямування Кореня відповідно до протоколів Керн-Вару».

Сайла прошепотіла:

— Протоколи.

— «Після активації Маяка необхідно використати кров представника королівської лінії для встановлення першого вектора».

Каель зупинився.

Всі дивилися.

Дейр сказав:

— Твоя кров.

Каель кивнув.

— Так.

— Тому послали тебе.

— Так.

Не син.

Не командир.

Ключ.

Сайла підійшла ближче.

— «Перший вектор» — що це?

Каель читав:

— «Вектор спрямувати на східний кордон, сектор Равенської низовини».

Орен повільно підняв голову.

— Там князівство Дорен.

— Так.

— Ми з ними маємо перемир’я.

— Так.

— П’ятнадцять років.

Каель не відповів.

Дейр відчув нудоту.

— Король планував пустити Морокліс на Дорен.

Каель:

— Так.

Міра:

— На міста?

— Я не знаю.

— Не бреши.

— У наказі сказано «сектор».

— Там люди.

— Я знаю.

— Скільки?

Каель мовчав.

— СКІЛЬКИ?

— Три великі міста.

Два десятки сіл.

Тиша.

Міра відійшла.

Наче хотіла фізично збільшити відстань між собою і ним.

Каель це побачив.

— Я не писав наказ.

— Але ніс.

— Так.

— І збирався виконати?

Пауза.

Ось воно.

Каель дивився на документ.

— До сьогодні...

Міра засміялася.

— Ні.

— Міро.

— Не говори «до сьогодні», ніби ти випадково забув згадати, що наша місія — знищити чужі міста.

— Я не знав, що станеться з людьми.

— Що, на твою думку, робить Морокліс?!

Каель не відповів.

Нічого було.

Дейр забрав документ.

Каель не пручався.

Це було ще гірше.

Дейр читав сам.

Слова.

Холодні.

Технічні.

Наче мова не про ліс, який стирає людей із пам’яті.

А про канал.

Дамбу.

Військовий загін.

«Після формування першого вектора не допустити руйнування Маяка. За сприятливого результату забезпечити відновлення циклічного живлення».

Дейр завмер.

— Живлення.

Сайла підійшла.