V

Святкування в лісі закінчилось лише о четвертій ранку. Саме тоді згасло багаття і всі створіння розійшлись по місцях, де можна поспати. Аврелія прокинулась ранком від активного грюкоту у вхідні двері. Сказати, що відьма перебрала вночі, це нічого не сказати. Ава обережно піднялась з ліжка. Голова йшла обертом, а стукіт віддавав імпульсами, тіло ломало після вчорашніх танців. 

Так-сяк дівчина дошкутильгала до дверей. Відкривши їх, вона побачила перед собою пухку сиву жінку. Гостя була одягнута в якусь дивну чорну блузку та темно-синю спідницю. Персона нагло зайшла в дім і сіла за стіл. Аврелія лише цокнула губами і зачинила за нею двері. 

- Можна було хоча б привітатись. - втомлено та трохи ображено сказала відьма. 

- На це немає часу, мені треба з тобою поговорити. - прошипіла крізь зуби жінка.

- Добре, Юстино, допоки я буду готувати, ти мені розкажеш, що там за справа в тебе. - позіхнула дівчина. 

Ава почала гриміти посудом. 

- Мене дуже турбує оця твоя подруга, як же її… - почала клацати пальцями жінка в спробах згадати ім’я.

- Калина? - допомогла їй відьма. 

- Тааа! - вигукнула сива. - Вона. Вчора на традиційній частині святкування, на якій ми обидві були присутні, мені здалось, що був один дивний момент. Не дивлячись на наші чари, її вінок все таки пішов за течією. Мені здається це дивним. 

На мить Ава призупинила свої справи на кухні та повернулася до Юстини.

- Так, я цього не пам’ятаю, бо пила так, що борони мене Ліс, але чому тобі здається це дивним? Може вона його останньою на воду пустила чи щось таке.

- Ні, Калина разом з усіма мавками його поклала. Це може говорити про те, що її енергія не зовсім лісова і вона думаю про щось інше настільки сильно, що наші достатньо слабкі чари вже на неї не діють. - налякано сказала стара відьма. 

- То ти думаєш, вона віддаляється від природи? - почухала себе по голові Аврелія. - А як це працює?

- Ну, думаю, що так. Більшість часу своєю головою та душею вона перебуває не тут. На рахунок того, як це працює, то тут можу сказати лише одне: кожна відьма вірить, що Ліс створив кожнісіньке створіння для свого захисту. Водяники з’явились з води, латаття та верб, дубовики з опалого сухого листя, пеньків та вже мертвих дерев, а мавки вийшли з моху, лісових квітів та кущів і кожен з них прив’язаний до лісу. Якщо хтось помирає, хоча таке зустрічається порівняно рідко, то Ліс створює собі нову істоту, замість тієї. Вони всі, і ми в тому числі, існуємо тільки тому, що так хоче Ліс і ми залежні від нього. А з тією Калиною щось не так. Вона тобі нічого не розповідала? - це все Юстина промовляла дуже швидко, поки Аврелія дивилась на неї круглими очима.

- Ну їй снились якісь сни наче, я давала оберег цій мавці, аби вона не потрапляла під впливи енергії. Бо ці створіння наче дуже слабкі, емоційні. - задумалась Аврелія. 

- А вона носила той амулет? - прищурилась стара відьма. 

- Ні… не завжди. Я думаю, що у той вечір, коли ми святкували день Сонцестояння, їй наснився віщий сон і саме тому вона знала, куди йти і розуміла, що відбувається. Мені здалось, що на неї впливає Ліс, але… тоді б вона від нього не віддалялась напевно, хіба ні? - все роздумувала Аврелія. 

- Ой, якщо вона зазнала впливів від Сил Лісу, то це може означати що завгодно. Але, Шум її обрав, а це означає, що в неї більше сили, волі і можливостей, аніж в інших мавок, і вона зовсім скоро це відчує. 

- Знаєш, Калині не байдуже до людей, як усім іншим істотам. Вона переживає за них, і хоче познайомитись хоча б з одним представником. - раптом згадала відьма. 

Юстина покачала головою.

- Ой, леле. Тому вона і віддаляється. Ліс дав їй можливість бути деяким посередником і тому Калина бачить ті сни, не носить твій амулет і взагалі поводить себе дивно. Знаєш, мені вже вісімдесят років, а я пам’ятаю лише одну історію схожу, але з водяницею. Якщо може знаєш, то була така на ім’я Божена. Чудова була водяниця, всі її любили, а ми між собою навіть товаришували. І в якийсь момент також бачила щось схоже на видіння, а потім кудись зникла і все… Я думаю, що вона також потрапила під вплив енергії Лісу і щось з нею сталось. - Юстина сумно потупилась в підлогу. 

Аврелія повернулась до приготування сніданку і чаю, вирішивши, що яєшні їй буде досить, а гостю вона пригостить чаєм з оладками. 

- В будь-якому разі я не думаю, що щось станеться схоже з Калиною. Вона дуже боїться людей. Їй навіть страшно щось запитати. Тому ця нявочка точно нікуди не влізе. - вже з посмішкою сказала Ава.

- Добре якщо так, але ти все одно за нею слідкуй. Щоб не влізла нікуди. Бо в лісі щось коїться і ми обидві це знаємо. Нехай береже її Шум від лиха. - кинула стара відьма. 

- Домовились, я подивлюсь за Калиною. 

Жінки ще трохи поговорили про ліс і про те, як можна йому допомогти. Аврелія догутувала їжу і пригостила гостю смачним снідонком та чаєм. Так вони просиділи десь до десятої ранку. Потім Юстина пішла, а молода відьма повернулась до спальні. Цей день їй не подобався.