В ефірі — тренд на «темну емпатію»,
Крізь об'єктив струмує липкий яд.
Дешевих діагнозів демократія:
Що не блогер — то вижжений емпат.
Вони кричать: «Я безодню розумію!»
На камеру відігруючи темної тріади концепцію.
А під фасадом — его без окраїн,
Дешевий пафос та голий дофамін.
Романтика для зламаних та для дурних:
Мовляв, хижак передбачуваний, наче бот.
Але той, хто шукає пульс у застиглих трупах,
Уже ступив на власний ешафот.
Стокгольмський клуб виносять на вітрину,
Де кожен сам собі вигадав пекло.
Навіщось демонізують рутину,
Начепивши травми, мов маскарад.
Мене верне від красивих казок,
Де біль — естетика, аб'юзер — божество.
За цим цирком пластикових масок
Ховається порожнє нікчемство.
Відредаговано: 15.05.2026