Вони заходять з усмішкою в двері,
Ховаючи рекламу у рукав.
«Які прекрасні в тексті атмосфери!
А я от теж... свій опус написав».
Спочатку — лестощі, фальшива позолота,
А далі — хитрий перехід на своє.
Чужа увага — ось їхня турбота,
Паразитарний намір їх видає.
Чекають, що із ввічливих міркувань,
Я відповім: «Успіхів також Вам!».
Та замість теплих, лагідних зітхань,
Холодний скальпель ріже хитрий спам.
Тут не працює схема «лайк за лайк»,
І прибудова швидко йде на дно.
Хто тягне в мій блог свій рекламний байк,
Отримає лиш логіки тавро.
Не чекайте поблажок, я не граю в ігри.
Мій простір — моноліт, а не базар.
Тут розбиваються маніпуляцій вітри,
І множиться на нуль чужий піар.
Відредаговано: 15.05.2026