Лірика

Код мовчання

У чистих аркушах — затишна пустота,

Де кожен сумнів вирвано з корінням.

Там істина, мов лінія проста,

Затиснута параграфом і вмінням.

​Хтось виміряв лінійкою слова,

Щоб жодне не стирчало над парканом.

Коли мовчить обтята голова,

Тоді й пітьма здається океаном.

​Чорнило чорне, наче вороння,

Видзьобує незручні сподівання.

У світі, де панує лиш броня,

Найвищим актом стануть запитання.

​Та марно стіни мурувати з грат

Для тих, хто бачить світ поза межею.

Бо думка не підвладна під формат,

Вона горить і під німою товщею.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше