У чистих аркушах — затишна пустота,
Де кожен сумнів вирвано з корінням.
Там істина, мов лінія проста,
Затиснута параграфом і вмінням.
Хтось виміряв лінійкою слова,
Щоб жодне не стирчало над парканом.
Коли мовчить обтята голова,
Тоді й пітьма здається океаном.
Чорнило чорне, наче вороння,
Видзьобує незручні сподівання.
У світі, де панує лиш броня,
Найвищим актом стануть запитання.
Та марно стіни мурувати з грат
Для тих, хто бачить світ поза межею.
Бо думка не підвладна під формат,
Вона горить і під німою товщею.
Відредаговано: 15.05.2026