Діагноз: Майстер.Психіатр.Опер.Шеф

​Я прийду до тебе в масці твоїх нічних примар,
Я зіграю божевілля — це мій солодкий товар.
Ти знаєш, що я брешу, я знаю, що ти це бачив,
Але твій нудний світ у цю мить нарешті щось значить.
Я стану твоїм сенсом, 
Я стану твоїм кейсом,
 сторінками твоїх дисертацій,
Найкращим об’єктом твоїх професійних провокацій.
Мій розум — твій Black Flag, зупинка твоїх систем,
Ми граємо в Mental Play поза межами всіх схем.
Я — твоя ідеальна пацієнтка, якої не існує в природі,
Ми спалюємо етику заради пристрасті в цій пригоді.
Ти шукав діагноз, а знайшов свій дзеркальний лабіринт,
Де я —твій вогонь і хижий інстинкт.
 Я ламаюсь на три частини, як старе скло,
Я ламаюсь на три частини, як старе скло,
В мені помирає все те, що колись було.
Я роблю цей крок, я йду у Ваш глибокий вир,
Де немає правил, де кожен з нас — і жертва, і звір.
Я люблю Вас так, що стає нестерпно дихати,
Я роблю крок та приймаю цей гріх, бо не хочу тікати.
Не питай, хто я тепер, я сама не знаю відповіді,
Я просто тону у вашій ніжності.
Тверді мотузки лягають на гарячі плечі,
Я веду лінію... вузол за вузлом у цій холоднечі.
Він не ворухнеться. Він сам обрав цей полон,
Він здав свій контроль без оборон.
Тільки дотик вузлів і його нерухомий спокій,
Я малюю цей ритм — впевнений і глибокий.
Я думала, це крок у безодню заради Вас,
Я думала, це просто мій останній шанс.
Але в Ваших очах я бачила не жаль, а вогонь,
Який оживає від дотику моїх долонь.
Цей танець без слів та солодкий полон,
Де кожен мій подих — ваш новий закон.
Я йду у Ваш хаос, я тримаю роль- контроль.
Я стаю для Вас чимось... фатально святим.
Я люблю цей злам, я люблю цей ритм,
Де я — ваш спокій та вирок.
Я приймаю цю гру, нарешті дихаю в такт,
Це наш спільний вихід, наш таємний контракт.
Я приймаю цю гру, нарешті дихаю в такт,
Це наш спільний вихід із повальності цієї реальності,
Але тут він скидає цю маску зі скла влади,
Я бачу, як втома з його обличчя нарешті зійшла.
Він не хоче наказів, заплющує очі,
Віддає мені право вести в ночі.
Я розв’язую вузол краватки — це його сповідь,
Я стаю його тишею, його єдиним «досить».
Він хоче цього контролю, він прагне моїх рук,
Де кожен мій подих — це його найсолодший звук.
Він — моя скеля, що впала до моїх ніг,
Я — його спокій... серед тисячі шумних доріг.
Я приймаю цю гру, нарешті дихаю в такт,
Це наш спільний вихід, наш таємний контракт.

p.s. це вірш до мого дарк роману Діагноз: Майстер.Психіатр.Опер.Шеф