Він іде в Дарк-роман, щоб знайти там розпусту,
І в коментах зчиняє багато галасу й хрусту.
«Це жах! Це не можна! Де совість у вас?!» —
Він пише ці фрази по декілька раз.
Він бачить героїв — і каже, що грішні,
Що вчинки у них аморальні й смішні.
Він хоче, щоб жінка була лише вдома,
Бо інша картина йому невідома.
Він кляне за токсичність, за мат, за пороки,
І автору дає виховні всі уроки.
Він каже: «Це зло! Це не можна читати!
Таке треба в попіл негайно спалати!»
Та поки він лає і люто плюється,
Автор лише посміхнеться
Бо чим більше гніву він в коментах пише,
Тим більше читач твою книгу почує й запише.
Охоплення вгору летять від скандалу,
Він створює шум для твого капіталу.
Він лає за бруд, за дилеми, за зради,
Але для реклами — немає поради!
Він — критик суворий, він совісті кат,
Та автор за це не дає йому штраф.
Бо поки він пише про «грішні сюжети»,
Злітають в топ-чарти авторські куплети!
Відредаговано: 06.05.2026