Лірика
Тіньова ніндзя
Зайшла у мережу під покровом пітьми,
Коли вже всі інші пішли спочивати.
Вона двері не грюкне, не змінить ритми,
Її не почути і не впізнати.
Вона — тінь на екрані, вона привид онлайн,
Вона книгу гортає, мов скарб у руках,
Для неї сюжет — це таємний дизайн,
Що стихне надійно у її думках.
Вона знає, де зрада, де пастка, де біль,
Вона кожну сторінку пройшла до кінця.
Але не залишить ні лайк, ні відгук звідусіль,
Не видасть ні жестом свого вона лиця.
Ні серця червоного, ні "Автор, пиши!",
Ні критики гострої в бік персонажа.
Вона просто читає в глибокій тиші,
І це її вибір, і це її ноша.
Вона бачить, як сонце сідає за обрій,
Допивши останню главу, як вино.
Така мовчазна, але дуже добра,
Бо з автором ділить цей світ все одно.
Невидима цифра в колонці "перегляд" —
Оце і весь підпис, оце і весь слід.
Моя ніндзя, я знаю, Ти десь тут, Ти поряд,
Ти — мій найтихіший у світі політ.
Відредаговано: 03.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
