Блакитне небо над стернею...
А я не хочу виростати з мрій...
Голод
Відлуння голосу твого...
Наче в теплих долонях...
До потяга знову...
Ох, те мені похмілля від столиці...
В душі сумній осінні чорнобривці...
Щовечора вдивляюсь пильно...
Іду своїм шляхом...
Найцінніше моє відкриття...
Перевернути словом світ...
В нових віршах все більше...
Може б, якось я лиху зарадила...
Усе в мені - лише банальне слово...
Мушу кинуть під ноги життя...
Я від себе біжу...
Знов палко жду...
Душа шумить сухими очеретами
Існують в світі...
Я не живу. Я граюся в життя...
У життя мене відпустіть!
Говорила ...
Я знаю, що нікуди не піду...
Задушити в собі раба...
Я тобі виткала, вишила...
Жізель
Загубитись в безмежжі...
І ти, моя німа нестерпна муко...
Моє далеке недосяжне світло...
Я не плачу...
Плачу знову...
Колись були мозаїки...
Який же ти тяжкий, химерний камінь болю...
Мій світе божий...
Дорога заколисує печаль...
Заспівай мені, смерте...
Щоб виґартувать душу треба болю...
Дивне місто
Кружляють знов сумні й невідворотні...
Мій сне ясний...
Що ж ти наче знущаєшся, доле...
Я хочу знову в київський бузок...
Ілюзія тепла. Ілюзія кохання...
Порожній парк...
В пустелі велелюдній середмістя...
Нехай життя зависло у повітрі...
Знов чую, як струмить по жилах...
Перша гроза
Велетенські свічада каштанів...
Почути музику
Як передати дивний стан душі...
Амнеріс
Концерт
Знов музика сплата тонке мереживо...
Вже перші ружі напилися крові...
В бездонне небо дивляться троянди...
На березі
Знову блукаю...
У шумі хвиль...
Вже скоро спекою вп'ється листя...
Життя минає. Сплива невпинно...
Поринаю у сон...
Чи ж в світі є межа...
Тихий ранок
Я постою. Подихаю дощем...
Ідуть майстри
Враження
Цей білий сон. Магнолія цвіте...
Вдивлятись люблю у вічка...
Весни соковиті барви...
Ранкова тиша
Гладь Дніпрова неначе дзеркало...
Плакучі верби змалечку люблю...
Ніби губляться золоті...
Безлюдне плесо потопає в тиші...
Втрачені шанси, нагоди, випадки...
Розкошує літо...
Душа моя! Коли б ти заніміла...
Рясніють в парку троянди літні...
Спинитися край моря золотого...
За вікнами всю ніч...
Моє дитинство, назавжди заховане...
Я подумки блукаю нині Львовом...
Виснажлива густа липнева спека...
Сутінь серпанком окутує місто...
Цим ранком знов прагну любити життя...
Як хочеться сховатися у безкрай...
Пелюстки білі сиплються з троянд...
Купила волошки...
Степові квіти
Творчий процес
Із прагнень щирих і простих...
Як можу я, дитя асфальту, міста...
В моїх лісах...
Мені наснився ліс ...
Букові ліси...
Чи ти будеш...
Життя моє...
Сховатися від світу і від себе...
Вдивляються ліхтарі ...
Колись серце тішив...
В тумані
Іспанські пристрасті під бравурну...
Сива сутінь огорне місто...
У затишку теплого пледа...
Бабусині чорнобривці убрались...
Турандот
Розвиднілося...
Шукаю піднесень...
Я більш не хочу бути сильною...
Чи є ще сенс...
Який би він не був недосконалий...
Дощ /три тріолета/
Там, де кінчаються дороги...
Я тебе зачаклую навіки...
Тиха ніч, зацілована ніжністю...
Заховатися від реальності...
Щось ніби уперше відчуте...
Граф Альберт
За вікном вже сіріє...
Барви веселки
В незрушну байдужість...
Обійми мене крилами...
Як за два дні змінилось все...
Тонкою цівкою води...
Ніжним снігом вишневого квіту...
На мосту
Бабусині "Мальви"
В старих кварталах цвіте бузок...
Відчуття самоти й безсилля...
Каштанові свічки так рясно...
Як швидко спливає...
Час півоній
Чи то наснилося, чи й справді...
Задля чого будить минуле...
У кронах зелених...
Мелодій луна розкотилася...
У світі грішному й жорстокому...
Захмеліла від меду п'янкого...
Так чайка скімлить жалісно...
Слухаючи Ліста
Рожева піна тендітних квітів...
Достиглі вишні на тарелі...
Накриває місто тиша грозова...
Гойдатись безжурно...
Мов мільярди голок дошкульних...
Сон про ліс
За стіною рясного дощу...
Під промінням палючим...
Із мимовільних дотиків легких...
Нічний дощ
Літо вже перейшло екватор...
Напрочуд тиха ніч...
Перед дощем
Дивлюся на місто...
Як пройти по землі...
Я слухаю тишу всередині себе...
Камінні хащі знов накрила спека...
Вечір змінює день спекотний...
Солодкі й соковиті...
Здавалося, мені наснився дощ...
Шукати марно істини...
У тендітні сутінки...
В полоні вальсу
Згорьований прошак у розпачі...
Падає серце в бездонне...
Радамес
У вихорі звуків турботи забуду...
Я навчилась любити тишу...
Сповита мороком земля...
Русальний великдень
Зосереджене десь всередині...
Герої старіють...
Отак принишкнуть скраєчку тиші...
Сувора дійсність. Суцільні нерви...
Магнолій білих тендітні квіти...
Рука торкнула клавіші...
Усередині зовсім порожньо...
На морі
Час, коли відцвітають квіти...
У сутінках м'яких...
Ніхто не верне тобі твій час...
Знов прокинулась на світанку...
Вічно прагнеш легких шляхів...
Головне, бережи себе!
Перед дощем
Прагну жити і далі...
В дивнім уборі стоїть горобина...
У вибагливих переливах...
Спинити мить у вирі поспіху...
Вокзал зустрів знайомим шумом...
Купила на розі осінні дрібні хризантеми...
Зануритися в нелогічність...
В світі зламаних відображень....
Місто сповнене сонячним світлом...
Лишитись наодинці з містом...
Забути поспіх й вічні стреси...
Звична тиша концертної зали...
Знов смутком отруєні чари весни...
Місячний промінь ковзає тихо...
В старому парку співають скрипки...
Втекти у безвість...
Іду у безвість навмання...
Тут тільки тиша й шепіт вітру...
Протяг різко хитнув фіранку...
Текст
headset
Аудіо
У вас з'явилася можливість прослуховувати аудіо цієї книги. Для прослуховування скористайтеся перемикачем між текстом й аудіо.
ОК
Знов смутком отруєні чари весни...
Знов смутком отруєні чари весни.
Тендітні, яскраві й такі запашні
