Ліричні етюди

Звична тиша концертної зали...

Звична тиша концертної зали.
Перших оплесків розсип лункий.
Я від себе сюди заховалась,
Від щоденних реалій гірких.

Всесвіт цілий у звуки ввібрався.
Десь в моїй перетлілій душі
Відгукнулись мелодії Брамса
Сивим смутком осінніх дощів

Нескінченних. Поривами вітру,
Що рве листя останнє з гілля.
Метрономом невпинного ритму
Серця, міста, дороги, життя.

Подобається

#5134 в Різне
#1223 в Поезія

Відредаговано: 27.04.2025