Ліричні етюди

На морі

Була тиха днина. Дивились хмарки безтурботні
У дзеркало моря, де брижі гуляли легкі.
Чайки розтинали в польоті блакитну безодню
Бездонного неба. А промені сонця палкі
Лилися додолу. Аж раптом затьмарилось чорним
Усе видноколо. Скипіли ураз буруни
Із лагідних хвильок, що м'яко плескалися щойно.
І збурений вітер щомиті сильніш скаженів.
І тишу поглинуло ревище бурі морської.
Мов фуга органна, гриміла й стогнала глибінь.
І в хвилях, що раптом вставали глухою стіною,
Ввижалися тіні примарні старих кораблів.
І щогли рипіли, і рвались напнуті вітрила
Й летіли за вітром, мов крила міфічних птахів.
Та раптом все стихло. Буремна година скінчилась,
Минулося люте шаленство нестримних стихій.
І хвилі вляглися, впокорені й втомлені. Годі
Вже вітру шаліти і дерти вітрила бліді.
Ось сонце над морем повільно скотилось за обрій
І місячна стежка у безвість відбилась в воді.

Валентина Дрегваль

Подобається

#5105 в Різне
#1216 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 27.04.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись