Ліричні етюди

За стіною рясного дощу...

За стіною рясного дощу
Світ пропав, загубився, розтанув.
Прохолода живлюща й жадана
І води заколисливий шум
Полилися в розчинені вікна,
На розпечений сірий бетон.
Кожним спраглим зеленим листком
П'ють вологу дерева пониклі
На узбіччях. Вирує потік.
Заливає бруківку гарячу
І цю спеку пекельну. Добрячий
Дощ періщить. У струменях зник
Обрис міста, мов канув у воду
Незворотно. Та раптом з-за хмар,
Мов покликане силою чар,
Вийшло сонце й спинило негоду.

Валентина Дрегваль

Подобається

#469 в Різне
#37 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 24.12.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись