Ліричні етюди

Мов мільярди голок дошкульних...

Мов мільярди голок дошкульних,
Ця реальність впилася в тіло,
В світі білому безпритульне.
Мов комахи, його обсіли
Дріб'язкові думки й потреби.
Тілу ж треба за віщось жити,
Чимсь живитись. Шугати в небі,
Споглядати хмарки і квіти -
Не практичні дурні химери,
Час давно уже це облишить.
Й так реальність - суцільні нерви
І проблеми. Уже не тиші
Всеосяжної, а затишку
І банальних вигод шукати
Слід у світі. А серце нишком
Плаче з болю від крил підтятих.

Валентина Дрегваль

Подобається

#469 в Різне
#37 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 24.12.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись