Ліричні етюди

Слухаючи Ліста

Під склепінням чернечих келій
Десь шугає високий дух.
Незбагненна натхненна велич
Переповнює кожен звук.
М'яко світло ляга вечірнє
В візерунчасті вітражі.
Може, врешті душа спочине,
Як позбудеться міражів?
І пізнає блаженну тишу
Непорушну, просту й ясну?
Та на скалки надії кришить
Щось палке. Не дає заснуть.
Виривається серце з клітки
Затісної обітниць всіх.
І зринає нестримно звідкись
Грішна зваба земних утіх.
Марні спроби втекти від світу,
Загасити жагу життя.
Серце прагне уперто жити
Без покут і без каяття.

Валентина Дрегваль

Подобається

#469 в Різне
#37 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 24.12.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись