Ліричні етюди

Час півоній

Час півоній настав. Зарясніли квітки,
Наче спомини любі дитячі.
У бабусі рожеві ронили платки
Під вікном. А червоні на дачі
В мами квітли. Ще й білі, ясні й запашні,
Розпускались на клумбі останні.
Нарізала букети бабуся мені
Із найперших, червоних тих ранніх
Ще в бутонах. У вазі з червоного скла
Пам'ятаю ті квіти розкішні.
Я тоді ще дитиною майже була.
Підбирала пелюстки ще свіжі,
Що опали з квіток. Наче човники, їх
Опускала в струмочок прозорий.
І стрімка течія у далекі краї
Їх так легко несла. Неозорий
Синій обрій манив, кликав у далину,
Обіцяючи диво незнане.
Ще не знало дівча, що пізнає війну,
Іще вірило: щастя настане.

Валентина Дрегваль

Подобається

#469 в Різне
#37 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 24.12.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись