Бабусина порцеляна. Дві чашки, що звуться "Мальви". Пишалися у буфеті. Яскраві на темнім тлі. Рясніли на них червоні й сріблясті принадні барви. А чаю із них ніколи, здається, ми не пили. А поруч із ними півник, той самий, із Василькова. Виблискували на сонці майолікові боки. Іще він не знаменитий, а просто виріб столовий, Звичайна собі карафка із глини. Ішли роки. Бабусин парадний посуд дістався у спадок мамі. І "Мальви" уже в серванті, як перше, збирали пил. А півник стояв на шафі під стелею. І так само Із чашок і із карафки ніколи ніхто не пив. Усе це чогось чекало. Нагоди, події, свята. Без діла в серванті сумно іскристий тьмянів кришталь. Там їх і війна застала. Покинута нині хата В годину лиху. А "Мальви" бабусині досі жаль.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
