Ліричні етюди

Обійми мене крилами...

Обійми мене крилами дужими, вітре!
Десь за обрій, де небо змикається з морем,
Понеси мене звідси аж ген на край світу,
Де немає ні страху, ні воєн, ні горя,
А лиш тиша і спокій. Легке шумовиння.
Білі хмарки пухнасті у безвість пливуть,
А із ними весь біль, всі жалі і провини,
Вся ця вічна життєва глевка каламуть,
Що висотує жили натхнень і піднесень,
Всіх високих поривів і світлих думок.
Понеси мене, вітре, на те тихе плесо,
На той теплий м'який золотавий пісок
На спочинок. Нікого у цілому світі
Не лишу після себе. Самотня душа
Прагне тиші нарешті між сонця і квітів,
Де ніщо вже не збурює й не спокуша.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1215 в Різне
#265 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись