Барви веселки

В барві цій і вогонь, і пристрасть
Поєднались в жагу життя.
В ній ранкових заграв врочистість
І кривава ціна звитяг.
Соковиті достиглі вишні.
Жар червоний аж струменить.
Ті троянди червоні пишні
З рук твоїх. Неповторна мить.
Й заступає твоє обличчя
Лиховісний знов краєвид:
Ніби скраплені кров'ю узбіччя -
Рясно маків серед трави.

Щось тепле і трохи врочисте
Навіює колір цей нині.
Свята новорічні в дитинстві.
Солодкий нектар мандаринів
Яскравих й духмяних напрочуд.
Та тьмарить цей спомин поволі
Стрічками розмаєна площа,
Де наша вершилася доля.
Братки й чорнобривці на клумбах
Осінніх в садку у бабусі.
Й знов площа. Схвильовані юрби.
Стрічки помаранчеві в'ються.

Наче яскраві крихітні сонця 
Жовті кульбабки поміж трави.
Вранішнє світло ллється в віконце.
Спомин дитячий ще й досі живий.
Пригорщі повні жовтих черешень
Стиглих, солодких і запашних. 
Хвиля об берег легесенько плеще
Жовтий піщаний. Жовті вогні 
Вечір засвітить ясні і затишні
В вікнах будинків біля ріки.
І колисаються у лункій тиші
Квіти русальні на брижах м'яких.

Вічна молодість. Мрія нестримна
Й недосяжна. Хіба у сні.
Оксамитовий килим озимих.
Перші паростки навесні.
Відблиск хижий очей котячих
Десь у темряві. Малахіт
В старовинній каблучці. Наче
Вперше бачу весни прихід.
Шелест листя. Розмова з вітром
Безтурботна. В траві роса.
Швидкоплинна така у світі
Цьому завжди чомусь краса.

Наївний і ніжний блакитний,
У небі так щедро розлитий
Невидимим кимось. Тендітні
Дзвіночки в садочку розквітли.
Колише їх лагідний вітер,
Трава шелестить колискову.
І плинуть у безвість над світом
Чудесні видіння казкові
Із мрій нездійсненних. Розкішних
Блакитних гортензій суцвіття
Хитають голівками в тиші,
Сумують за кожною миттю...

Волошки краплинками неба
Упали в достиглі жита.
Сапфірів безцінних не треба,
Ця квітка яскрава проста
Найкраще заквітчає коси,
Коли ти її в них вплетеш.
Удвох ми підемо крізь роси
За обрії сині. Зведеш
До неба свій погляд бездонний,
В якому відбилася синь
Безмежна. Така безборонна,
Така неосяжна глибінь.

Фіолетовий. Духом бузковим
Й лавандовим віє в повітрі.
Якась глибина загадкова
В цім кольорі схована. Квітне
Ним крайка найнижча веселки,
Що перша розтане в блакиті
Небесній, ясній і веселій,
Травневим дощем рясно вмитій.
В дрібненьких суцвіттях медунки
Й сокирок, що квітнуть все літо,
Краплинами дивного трунку
Ця барва між трав мов розлита.