Ліричні етюди

Граф Альберт

Віроломний герой знемагає в чаклунському колі,
В білім вирі тіней, що ведуть нескінченний танець.
То покута за смерть, що її спричинив мимоволі.
То із власним сумлінням смертельний безвихідний герць.
Он могильний горбок бовваніє у місячнім сяйві,
Ніби вічний докір за бездумний брутальний обман.
Чи це тіні кружляють, чи марення в хворій уяві?
Чи рве вітер холодний задушливий білий туман
Й шаленіє, закручує клоччя у вихор примарний?
Світанкова імла поглинає химерний танок.
Він в обіймах її намагається втримати марно.
Все зникає, крім білих тендітних прив'ялих квіток.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1216 в Різне
#265 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись