Ліричні етюди

Розвиднілося...

Розвиднілося. Сніг ще йде.
Ти усміхаєшся лукаво.
І щось давно замерзле десь
На дні душі зігріла кава
Із рук твоїх. М'яке тепло.
Звичайний і затишний ранок.
Мені, мабуть, лише здалось,
Що це прощання. Наостанок
Обійдемось без зайвих слів.
Без обіцянок нездійсненних.
Хоч білим вельоном сповив
Сніг цілу сіру повсякденність,
Вже час отямитись від зваб
І повернутися в реальність.
І що б зарадили слова
Такі порожні і банальні,
Коли надходить час іти?
Коли запевнення даремні?
Триває звичний і простий
Процес прощань і відокремлень...

Валентина Дрегваль

Подобається

#1222 в Різне
#261 в Поезія

У тексті є: лірика, почуття, роздуми

Відредаговано: 06.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись